Не маю звички полемізувати з колегами. Але у даному випадку не можу промовчати, хоч авторкою нижче наведених слів є саме журналістка:
«28 років били й знущалися над українцями, зробили їх злиденними, безробітними, без віри в майбутнє, з продажними судами, непосильною для людей медициною, з неякісною освітою, з вимираючими селами й містечками. Вбивали справжніх патріотів у котлах, наживалися на крові й війні – і багато чого іще. Такого ви бажаєте білорусам? Ми отак живемо – нехай і сусіди живуть так, як ми. Чого це вони усі мають роботу, безплатну освіту й медицину, повні холодильники, зарплати і пенсії вдвічі більші, аніж у нас, ціни на все вдвічі нижчі, чим у нас. Хай живуть, як і ми! У цьому ви їх підтримуєте? Давно у нас перестали бити людей?».
Почну з останнього. У нас, тобто в Україні, б’ють людей і сьогодні – б’ють і гвалтують. Вже забулося про Кагарлик? Нагадаю, у минулому році до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 52 факти катувань – про суди щось не чути. А взагалі порівняння ситуації в Україні і Бєларусі некоректне. Оскільки вона у нас практично однакова, тільки там богує «бацька», а у нас – олігархи. Стосовно ж рівня життя, то Україна й справді відстає від Бєларусі, але остання не воює. Тому побіжно підводити читача до думки, ніби коли ви ще не вимираєте, то не варто й рипатися, – просто нечесно.
А якщо вже порівнювати, то не таке вже й щастя для наших сябрів – жити під Лукашенком. Зарплата й пенсії там справді більші, ніж в Україні, але й ціни не «удвічі нижчі», навпаки – вищі. Зокрема продуктовий кошик вартує 1,3 нашого. Для порівняння – кілька позицій. Україна – Бєларусь: вартість хлібини в євро у нас 0,53, у них – 0,67; масла вершкового – відповідно 4,88 і 5,81, яловичини – 3,57 і 5,81, свинин 3,21 і 4, 0,3, картоплі (нащо вже бульба !) і то 0,19 і 0, 23… Дані взято на осінь 2017 року, новіших не знайшов, але це суті не міняє.
Ще одне зауваження. «Вбивали справжніх патріотів у котлах, наживалися на крові і війні…». А це вже зовсім з арсеналу ОПЗЖ. Радив би (за прикладом професора Преображенського) пані журналістці і поетесі рідше включати телеканали «112 Україна», «NewsOne» та ZIK і менше слухати на ніч Рабіновича.
І стосовно роботи, безплатного навчання та медицини. Все це було й за «батька народів». От тільки тоді населення України скоротилося десь на чотири мільйони осіб – близько чотирьох під час Голодомору і понад 120 тисяч під час Великого терору. Не кажу вже про ув’язнених, депортованих, позбавлених прав. А все починалося з концентрації влади в одних руках. Такого ми ні собі, ні бєларусам не бажаємо.
Броніслав Куманський, теж журналіст