Як коронавірус впливає на конфіденційність даних? Якщо для боротьби з COVID-19 ми робимо приватну інформацію доступною, чи можемо бути впевнені, що нею не зловживають? Про це розповідає керівник відділу управління даними Європейського інвестиційного банку Денніс Кесслер.
Чи змінює коронавірусна криза майбутнє цифрової приватності?
Не у всьому, проте такі зміни неминучі. У сфері конфіденційності існує запроваджене Європою законодавство, зокрема Загальний регламент про захист даних (з англійської — “General Data Protection Regulation” (GDPR)). У світі його вважають золотим стандартом подібної нормативної бази. Багато людей занепокоєні тим, що заходи, які необхідно ввести для боротьби з вірусом, передбачають посилення контролю. Це означає підвищення втручання у приватне життя та свободу пересування. Особливо завдяки програмам для відслідковування переміщень, які розробляються для смартфонів. Зараз це не повинно непокоїти, адже всі згодні, що збереження життя та здоров'я населення є абсолютним пріоритетом. Але велике питання – що буде потім? станеться з цими даними?
Раніше медичний експерт Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) озвучив сподівання на те, що медичне обслуговування буде більш діджиталізованим. Йдеться про цифровий доступ для лікарів до наших медичних даних. І навряд є щось приватніше за медичні дані. Як ви вважаєте, чи є наша згода на розширену діджиталізацію приватності неминучою?
Я думаю, що цього не уникнути. Ми приймаємо як належне онлайн взаємодію з банком, покупки, збереження особистих документів та фотографій, прослуховування музики. Усі ці дії залишають цифрові відбитки. І це навіть не кажучи про соціальні мережі. Здається очевидним, що наша онлайн діяльність залишає цифрові сліди, і ми згодні з таким збереженням даних. Але ми хочемо отримати запевнення від органів влади, що цими даними не зловживають. А також, що вони зберігаються та захищаються відповідно до очікувань нашого суспільства. Усі, хто звертаються по медичну допомогу, очевидно, хотіли би переконатися, що медики мають доступ до їх медичної документації з історією хвороби, попередженням про будь-які ліки, які вони приймають, чи алергії. Добре, коли ти можеш самостійно пригадати всю цю інформацію і при тямі в момент, коли потребуєш екстреної допомоги. Але лікарю дуже допоможе знання історії хвороби людини, надто якщо пацієнт не володіє цією інформацією чи не може нею поділитися.
Ви говорили про додатки, які деякі уряди думають запровадити як засіб виходу із загального карантину. Наскільки широко розглядаються такі додатки і наскільки ймовірним є їх введення?
Це відбувається зараз. Сінгапур запропонував один із перших прикладів розробки програми, яка б відстежувала контакти людей, якщо у них було діагностовано коронавірус. Населення Сінгапуру добре сприйняло такий крок, хоча рівень охоплення додатку низький. За підрахунками, він має бути близько 60%, щоб продукт був ефективним. Але реальне охоплення зараз значно менше.Уряд Великобританії та Національна служба охорони здоров'я розробляють акт про відстеження контактів, який готуються запускати вже зараз. Він використовуватиме технологію Bluetooth. Ідея полягає в тому, що якщо у людини підтверджують коронавірус, можна відстежити, з ким вона останнім часом контактувала. А також повідомити цих людей про загрозу, запропонувати пройти тестування та самоізолюватися. Епідеміологи та медпрацівники погоджуються, швидке відстеження контактів ключове для стримування вірусу. Питання в тому, що буде з усіма даними?
В медіа завжди існує оруельський страх, що уряд скаже: «Ви політичний дисидент. Тому ми скажемо вашому додатку, що ви інфіковані і повинні залишатися вдома». Фактично це домашній арешт. Але здається, ви говорите більше про загрози від приватних компаній та використання наших даних для підвищення прибутку.
Існують обидва ці аспекти. Приклад, який ви тільки що навели, не наукова фантастика. Це вже відбувається у Китаї. Класифікація на основі профілів даних застосовується до меншин у Китаї для обмеження їх переміщення. Вже є окремі прецеденти у процедурі отримання “зеленого статусу”, який дозволяє людям виїхати з дому або переїхати в інше місто. Так, люди помилково отримують жовтий чи червоний статус, які їх обмежують, через технічні помилки. Але виправити це важко, оскільки процедури подання скарги чи апеляції не зрозумілі. Питання в тому, що убезпечить ліберальні західні демократії від таких кроків, якщо подібні платформи та інфраструктура вже вибудовуються та приймаються громадянами.
Зараз ми говоримо про надзвичайну ситуацію. Але як тільки загроза коронавірусу відступить, чи вдасться повернути назад ці зміни в конфіденційності наших даних? І чи захочемо ми взагалі їх повертати?
Люди приймуть це, якщо відчують, що мають певну вигоду. Але якщо йдеться про мотивацію приватних компаній, вони можуть керуватися бажанням доступу до особистих даних з метою отримання прибутку. Наприклад, існують певні аспекти вашого життя, які б ви не хотіли розголошувати страховій компанії. Але страхова компанія може їх дізнатись та перевести вас у категорію підвищеного ризику, що збільшить ваші страхові виплати. І таке підвищення відбуватиметься у непрозорий для вас спосіб.
Який вплив можуть мати ці зміни на повсякденне життя громадян, коли ця криза закінчиться? Наскільки зміниться конфіденційність наших даних?
Ми можемо очікувати, що використання цих додатків для пошуку контактів набуде надзвичайно широкого розповсюдження починаючи від цього моменту. Це вже відбувається. Це відкриває двері для того, щоб люди більше приймали той факт, що їхні переміщення відслідковуються. Вони довіряють урядам та відповідальним органам використовувати цю інформацію. Ми самі обираємо свій смартфон. Коли ми говоримо про смартфон, це насправді не телефон. Це неймовірно потужний кишеньковий комп'ютер, який просто має вбудований телефон. Важко собі уявити, але ми потенційно наближаємось до ситуації, коли нам кажуть, що ми повинні мати смартфон, щоб вести повсякденне життя. І що на цьому телефоні повинні бути активовані певні програми, щоб він законно функціонував для взаємодії у громадянському суспільстві.