Літо час гедонізму – моря, річки, озера, гір, безтурботності і задоволення від життя. Час якогось іншого життя, життя в житті, коли насолоджуєшся плодами своєї праці у безтурботньому часі.
До війни, я дуже любив свої вільні дні, коли проведеш сплав Дністром і маєш вечір і день для відпочинку, для своєї особистої насолоди річкою, луками, маленькою перервою біля рідної хати на рідній землі.
Війна все змінила, час для себе відсутній у житті. Маленькі вкраплення вільних днів, як дуже одинокі оази серед величезної пустелі бойових чергувань.
Мандруєш в мріях в спогадах у надіях. Плануєш маршрути, які б хотів пройти і природні дари, які б хотів побачити, передусім на самоті з собою у своїх думках. Мрієш про час з дітьми, щоб передати їм свою безумовну любов.
Мрієш, але нервовий шепіт рації вириває тебе з твоїх мрій. Ясність розуму вказує тобі твої координати перебування, в нескінченній лотереї життя і смерті, де кожен день чи ніч можуть стати останніми...
Розумом розумієш, що твої мрії, це втеча від реальності, від кровожерлевості війни, її лютої ненависті до людського щастя й задоволення.
Та коли все ж прийде час, коли на моєму шляху будуть оази, то вода в оазах для мене буде найсолодша, фрукти найсоковитіші, небо найкрасивішим і безпечним, а ранкова кава найсмачніша, особливо коли поряд посмішки близьких людей.
Відпочивайте друзі, якщо життя дарує таку нагоду.