Наприкінці березня виповнилось 160 рокяів з дня народження архітектора, який створив неповторне обличя нашого міста, Якова Паученка.
Яків Васильович Паученко народився в сім'ї єлисаветградських міщан. Його батько, Василь Семенович, був власником іконописної й іконостасної художньо-позолотної майстерні. Першу художню освіту Яків Васильович отримав у Вечірніх рисувальних класах при Єлисаветградському земському реальному училищі у академіка портретного живопису, засновника цих художніх класів Петра Олександровича Крестоносцева. Свідоцтво №403 за підписами директора Єлисаветградського реального училища М. Завадського і керівника класів П.А. Крестоносцева свідчить: «У малюванні оригіналів – відмінно. Орнаменту – відмінно, Голови системи Депюі – добре, Антична голова – добре, Напам'ять – добре».
Вечірні рисувальні класи були на той час унікальним навчальним закладом і, як констатував сам П.А. Крестоносцев, «подібного навчального закладу в провінційних містах Росії не існує». Він мав на увазі не лише рівень викладання і комплектацію навчальних посібників в обсязі двох перших класів Академії мистецтв, але й можливість безкоштовного навчання для представників будь-якого соціального стану. Художник П. Івачев у листі до видатного українського вченого-мовознавця О. Потебні від 12 грудня 1892 року підкреслював, що засновника художньої освіти в місті Петра Крестоносцева «можна поставити в один ряд з основоположником українського професійного театру Марком Кропивницьким, засновником знаменитої музичної школи Густавом Нейгаузом, засновником музейної справи Володимиром Ястребовим та іншими видатними єлисаветградцями». Тільки за три перші роки існування класів (1880-1883 рр.) восьмеро учнів П.А. Крестоносцева стали вихованцями Петербурзької Академії мистецтв, шестеро – училища технічного малювання, заснованого на кошти Олександра Людвиговича Штігіля, двоє – Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Серед них був і Яків Васильович Паученко. Саме в училищі живопису, ліплення та зодчества Московського художнього товариства Паученко отримав професійну підготовку.
У Російському Державному архіві літератури та мистецтва зберігається особиста справа випускника Я. В. Паученка. Серед документів – малюнки, свідоцтво про отримання малої срібної медалі за річний проєкт 1893 р., що вказує на високий професійний рівень студента, а також багато прохань про перенесення терміну оплати за навчання, з чого можна зробити висновок, що справи в майстерні його батька йшли не дуже успішно. Можливо, це і стало причиною негайного від'їзду Якова з Москви 1893 року. Склавши іспити, він терміново повернувся до Єлисаветграда через сімейні обставини, не чекаючи вручення диплому.
Фактично, Яків Паученко не довчився. У тому ж році його батько серйозно захворів і вже не міг керувати майстернею, тому грошей на навчання не вистачало. Тож Яків Васильович, отримавши звання «некласного художника архітектури» (тобто, вільного архітектора), покинув навчання. На той час йому виповнилося 27 років. Повернувшись у рідне місто, Яків взявся керувати батьківською майстернею. У 1897 році Паученко став повноправним власником батьківської майстерні, розширивши її можливості за рахунок архітектурної практики.
Яків Васильович Паученко створив неповторний модерний архітектурний ансамбль історичного центру міста Єлисаветград (нині – м. Кропивницький): сьогодні на одній із найкрасивіших центральних вулиць міста Кропивницького – Театральній, що переходить у вул. Архітектора Паученка, знаходяться п’ять будівель, зведених за проєктами Якова Васильовича Паученка: Театр «Ілюзія» (Кіровоградський обласний загальноосвітній навчально-виховний комплекс гуманітарно-естетичного профілю, вул. Театральна, 7); Гостинний двір (Кіровоградське обласне управління СБУ, вул. Театральна, 9); Міжнародний кредитний банк (Ресторан «Prima», вул. Театральна, 17); Водолікарня Гольденберга (Центральна міська лікарня, вул. Архітектора Паученка, 45); Власний будинок архітектора Я.В. Паученка (Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна, вул. Архітектора Паученка, 89).
За проєктами архітектора також була побудована лікарня Червоного Хреста Св. Анни (міська лікарня №2), будинок Вайсенберга (Обласне управління охорони здоров'я), будинок Мейтуса (дитяча музична школа №1 ім. Нейгауза), багато приватних будинків. Всього – понад 20 зафіксованих об'єктів, і це лише за 48 років життя митця. Єлисаветградська газета «Голос Юга» в 1914 році писала: «... ціла низка споруджених ним будівель дуже яскраво говорять про нього як про талановитого художника-архітектора... Безперечною заслугою є те, що він перший у нашому місті дав зразки художньої архітектури...». Яків Васильович робив усе, що було в його силах, аби привнести в провінційне місто дух культури та мистецтва, а опорою цієї діяльності завжди був його будинок (нині – художньо-меморіальний музей О. Осмьоркіна), зведений за власним проєктом у 1899 році.
Ця будівля стала своєрідною візитівкою архітектора, зразком високопрофесійного об’єднання провідних стильових напрямів архітектури того часу – «цегляного» та «неоруського». Будинок не тільки відображав сутність його творця, але й уособлював найвищу істину мистецтва – свободу вибору. Тут проходили музичні та театральні вечори, тут же створювалися проєкти майбутніх архітектурних споруд. У цій атмосфері виховувався племінник Я.В. Паученка, який з часом став відомим художником, професором живопису – Олександр Олександрович Осмьоркін.
Лебединою піснею архітектора, його останнім, кращим, по-справжньому вистражданим творінням став Вознесенський собор у місті Бобринець (нині Кіровоградської області), який і сьогодні є його окрасою.
Помер Яків Васильович Паученко 25 жовтня 1914 і був похований на Петропавлівському кладовищі. Могила відомого архітектора не збереглася, на місті цвинтаря побудований новий мікрорайон.
До 135-ї річниці з дня народження архітектора в 2001 році Художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна підготував та видав тематичний буклет «Місто Якова Паученка». У 2002 році Кіровоградська обласна рада заснувала обласну премію імені Якова Паученка в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва. Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д.І. Чижевського в 2006 році випустила компакт-диск «Єлисаветградський абрис Якова Паученка», присвячений 140-річному ювілею зодчого.
Ім’я непересічного архітектора Я.В. Паученка увічнено і на всеукраїнському рівні. У 2006 році до ювілею митця УДППЗ «Укрпошта» за ініціативи художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна випустила художній маркований конверт «Яків Паученко – архітектор» та провела в музеї акцію спецпогашення штемпелем Першого дня.
ОУНБ ім. Д. Чижевського