ДЕ БРАТИ СИЛИ? Де те джерело, до якого можна підключитись і підкачати собі енергії? Адже енергія – це найцінніший актив, який маємо ми і єдине, що не можемо відстежувати, контролювати, регулювати…
Здоров’я – це теж енергія. Ми добре знаємо фразу: «Коли немає здоров’я, то вже ніщо не цікавить і нічого не потрібно…», але не надаємо їй жодного значення, поки нас це не стосується. Разом з тим, переконуємося у її точності, коли нами опановує хвороба, біль і немічність.
Я не помітила, коли минув вересень, бо на початку мене звалила двобічна пневмонія. «Двобічна Ковід асоційована пневмонія» – так пишеться у клінічному діагнозі. Але з обнадійливою допискою: «Вірус не ідентифікований». Бо двічі здавала тест на Ковід, і обидва були негативні. Але, не зважаючи на цю суттєву дописку, хвороба протікала тяжко.
І ще я різко відчула: ми дійсно опиняємося сам на сам зі своєю проблемою. Ситуація патова. «Швидка» не їде на виклики: коли ви повідомляєте про високу температуру, вас переключають на лікаря-консультанта, який розповідає, як слід температуру збивати... Час втрачається і працює проти вас, бо хвороба прогресує швидкими темпами. Ми стаємо заручниками своєї немічності, і порятунку слід чекати лише від своїх рідних чи близьких.
Усвідомлення власної безпорадності знесилює, як і сама хвороба. І якшо від хвороби є ін’єкції, таблетки, процедури, то від морального знесилення ліків немає. Моральне знесилення гнітюче, особливо це розумієш, коли з’являється багато часу за повної відсутності енергії. Коли за вікном минає теплий вересень, а ти його навіть не бачиш, бо ніщо не миле. Кажуть, що незакінчені справи висотують життєву силу. Підписуюсь на 200 відсотків під цим твердженням. Адже не можеш фізично довести справи до кінця, і це тебе дуже нервує.
Невиконані обіцянки пожирають залишки енергії. І це справді так! Бо усвідомлюєш свою нікчемність перед обставинами, на які не можеш вплинути. Ми починаємо цінувати свободу пересування, спілкування, свободу щось робити тільки тоді, коли потрапляємо в рамки якихось обмежень. Важко зайнятися чимось, не маючи сил. (Здається, це вже хтось сказав))) так, Джонсон Метт у своїй книзі Capacity: «Важко насолоджуватися чимось, не маючи сил»).
Де брати сили? Де брати енергію? Біологічно людина отримує її єдиним шляхом: із їжі. Це калорії – пальне для організму. Але ж калорії жодним чином не впливають на відновлення психологічної енергії.
Невичерпне джерело енергії – природа. Так, нам катастрофічно не вистачає природи. Гарних пейзажів, заходу сонця, плину води, щебету птахів… Один із теплих днів наприкінці вересня став для мене подарунком, бо випала нагода виїхати на природу, де річка, дерева, сонце. І справді, починаєш цінувати звичайне. Я обіймала дерева, як дитина, і тулилася до дубів)), як і рекомендують біоенергетики, бо вважають їх найкращими енергетичними донорами. Дуби теплі. Увібрали в себе літню спеку і тепер щедро віддають її. Не знаю, можливо це сила самонавіювання, але справді пішло на одужання. Отже, природа має силу. Але ж ми, люди, зіпсовані урбанізацією далеко не завжди усвідомлюємо свою глибинну залежність від неї. І де тоді брати енергію? Де брати сили?
Зінаїда Куценко