У 1917 році востаннє відсвяткували православне Різдво 25 грудня, а вже з наступного року було введено григоріанський календар і свято було перенесено на 7 січня. Поширенням антирелігійної пропаганди Різдво було оголошено шкідливим і попівським.
25 грудня стало частиною цієї кампанії, «комсомольським Різдвом», сенс якого полягав у проведенні демонстрацій з червоними прапорами та антирелігійними гаслами. «Святкування» завершувалося спаленням опудалів богів усіх релігій.
Зі знищенням Різдва в небезпеці опинилися й українські колядки та щедрівки. Однак викорінити їх виявилося не так просто, як розраховувала радянська влада, тож довелося вдатися до іншого способу – перероблення їх та поширення у збірниках змінених текстів.
«Добрий вечір тобі, вільний пролетарю.
Радуйся, ой, радуйся, земле,
Світ новий народився».
«Нова радість стала, яка не бувала:
Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився!».
Репресовані були не лише колядки та щедрівки, а й ялинка, радянська пропаганда назвала її буржуазною, пережитком минулого та проявом політичної незрілості. Формально святкове дерево не було заборонене, проте за його встановлення радянського службовця могли позбавити партійного квитка, а для тих, хто вже коїв інші «злочини», це могло стати приводом для заслання у табори.
У 1935 році на першій шпальті газети «Правда» з'явився запис Павла Постишева – одного з організаторів Голодомору та причетного до згортання українізації. «Давайте организуем детям к новому году хорошую елку» – кричав заголовок. Уже наступного дня у всіх великих містах СРСР відкрилися базари з ялинками та прикрасами. Однак повернення традиції відбувалося з одним радянським «але»: замість Вифлеємської зірки на верхівку встановлювали пʼятикутну із зображенням серпа і молота, а поряд зі звичними кульками висіли ідеологічно правильні з портретами Леніна і Сталіна та фігурки робітників.
У 1937 році переродився й інший популярний сьогодні символ свята – Дід Мороз, який до XVIII століття був уособленням темряви та холоду. На думку радянської пропаганди, новий Дід Мороз боровся з «ворогами народу», спускався у шахти та навіть літав у космос.
Так у СРСР формувалося «антиріздво»: ідеологічна ялинка замість релігійної, Дід Мороз замість Святого Миколая, олівʼє замість куті. Святкова програма формувалася на рівні партії, а її дотримання жорстко контролювалося.
Аліна Понипаляк, історик
На світлині: святкування Різдва у с. Сокілка, Харківської губернії, 1890 р.