Як не опинитися перед гострими краями дитячої психіки?

Перегляди: 570

Наприкінці минулого тижня подзвонила жінка, яка представилася членкинею організації захисту тварин «БІМ», і повідомила про те, що у Кропивницькому восьмирічний хлопець знущається і вбиває котенят і цуценят. І ось недавно – новий факт з маленьким песиком, який грався у дворі. Ніби є усі дані, що підтверджують причетність хлопця (із коректності не називаємо його ім’я і місце проживання) до цих страшних дій.

Як стверджувала Світлана (ім’я також вигадане), за словами її сусідів – мешканців будинку, ця дитина також агресивно поводиться зі своїми однолітками, постійно погрожує їм і навіть застосовує силу. Тож сусіди, а таких виявилося чимало, вирішили спочатку звернутися до батьків хлопця з проханням покласти край такій його поведінці. А якщо не дійдуть до порозуміння, написати заяву у поліцію. Звісно, батьки не схотіли слухати зауваження на адресу їхнього сина, тож мешканці будинку звернулися із заявою до правоохоронців.

Ситуацію коментує юристка ГО «Батьківська рада» Євгенія Захарченко:

Якщо це реальний факт, то мешканці будинку насамперед мають звернутись до поліції, вимагати порушення провадження, дати показання як свідки. Хлопця через вік не притягнуть до відповідальності, однак батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків (ст. 184 КУпАП).

Ще одна рекомендація. Сусіди не мають права напряму з’ясовувати стосунки щодо поведінки хлопця. Такі дії можливі тільки через компетентні органи, тільки через ювенальну поліцію. Крім цього, змусити звернутись до психіатра може тільки суд окремою ухвалою за поданням органів поліції, служби у справах дітей, школи тощо.

Дивує також те, що сусіди спокійно спостерігали за знущаннями хлопця над твариною, а тепер оприлюднили фото малолітньої дитини (що незаконно) і вимагають суду Лінча.

Тож, у цьому випадку обурення батьків цілком природне. Шляхи, обрані мешканцями будинку, – деструктивні. Також дивує, що ані вихователі в садочку не побачили відхилень від нормальної поведінки хлопця, ані вчителі у школі. Усім дорослим, які мали відповідально поставитись до своїх обов’язків, було байдуже, а тут раптом хочуть його лінчувати.

І ще одне. (Йдеться не про конкретний випадок.) Переважно дитина такого віку – це віддзеркалення стосунків у родині. Або він постійно бачив насильство в родині щодо тварин і вважає таку поведінку нормою, або він сам жертва насильства з боку батьків. Тож коли дорослі люди нападають на хлопця, вони тільки погіршують становище. Поведінка хлопчика – не причина, а наслідок виховання. Тож незамінною тут є взаємодія з психологом.

Справді, чому батьки часто не помічають, що їхня дитина проявляє жорстокість? Це не завжди пов'язано з байдужістю. Швидше тому, що жоден люблячий батько не може з легкістю повірити у дві речі: його дитина важко захворіла і що вона схильна до злочинних дій, особливо проти життя та здоров'я інших.

То як помітити паростки жорстокості у дитини і що робити у цій ситуації?

Психологи стверджують, що перш ніж дитина потрапляє у соціальну групу своїх однолітків, вона може проявляти схильність до фізичного насильства щодо тварин. Такі факти не можна залишати без уваги.

У ранньому дитинстві жорстокість до тварин часто пояснюється як цікавість та бажання дослідити властивості живих організмів, відсутність розуміння власної сили, спроба примірити на себе роль лиходія, бажання відчути своє домінування над слабшим створінням.

Якщо батькам самотужки не вдається викликати у дитини співчуття до постраждалої тваринки і змінити ставлення до таких вчинків, не варто чекати, коли переросте. Слід скористатися психологічною допомогою. Адже чим дорослішою стає дитина, тим більше причин для агресії. При допомозі компетентного спеціаліста-психолога батьки матимуть більше шансів у майбутньому не опинитися перед гострими краями дитячої психіки, руїнами через агресію, яку вони багато років просто ігнорували.

Таїсія Дробот

Надрукувати