«Якби у мене відібрали Україну, я перестав би існувати як особистість»

Перегляди: 928

Кропивницький (Україна) – Бове (Франція). Колись це називали: телеміст. В останні роки радянської імперії, за першого й останнього президента СРСР. І здійснювався він зі столиці в столицю (Москва-Париж, Варшава-Рим…). А зараз з будь-якого села можна перекинути цей телеміст чи не в будь-яку точку планети Земля. Так пройшло представлення книги прози Андрія Яцкула «Про це говорили завжди» (Центрально-Українське видавництво, 2020, 112 с.) в обласній бібліотеці імені Евгена Маланюка. В часи пандемії, у передноворічних клопотах, серед будня – свято. Це ж французький автор мовив: найбільша в світі розкіш – це розкіш людського спілкування.

Андрій Яцкул, випускник Центральноукраїнського технічного університету, який тривалий час мешкає у Франції й викладає в технічному вузі, нинішнього року з підказки українських друзів узяв участь у літературному конкурсі імені Валерія Гончаренка й переміг. «Я собі й подумати навіть не міг влітку, що до кінця року матиму видану книгу», – щиро зізнається він, відповідаючи на запитання читачів серединної України. Питань було багато: чому саме таку назву має книга? чи шукає молодий письменник в околицях Парижа організацій української діаспори? чи знайомий із французьким художником Віктором Орлі (не так давно він був кіровоградець Геннадій Гребньов)? хто з письменників найбільшою мірою впливав на визрівання його як прозаїка (Булгаков, Цвайґ, Нечуй-Левицький, Купрін)? чи не планує взятися за переклади сучасних французьких письменників? твоє викладацьке середовище знає, що ти пишеш художню прозу?..

Цікаві були не тільки запитання, а й відповіді. Приміром на останнє з наведених Андрій відповів усмішкою: «Мало хто з моїх колег… Французам краще цього не говорити, бо вони одразу нахмурять чоло: а чого ж ти оце студентам про культиватори й трактори лекції читаєш? та ж ти мав би філологічний факультет закінчити, а не…» Отакі французи. А в нас Маланюк закінчив політехніку і все життя заробляв на хліб кресленнями, тільки в світовій культурі його знають яко Поета.

Напередодні Нового року, зрозуміло, було багато вітань, побажань. Їх висловлювали й офіційні особи (подяки від Ірини Глобенко, управління молоді ОДА фінансувало видання), від директора бібліотеки Лариси Савенко, від професора Григорія Клочека молодому літератору, Андрієвого ровесника Василя Левицького… Присутній кореспондент телебачення запитував учасників презентації: не жалкуєте, що Україна втратила такого талановитого хлопця? За них відповів сам Андрій: «Якби в мене відібрали Україну чи українську мою колиску Кам’янку під Новомиргородом, то я перестав би існувати як особистість».

Диплом переможця, який приніс на презентацію голова письменницької організації Василь Бондар, має бути вручений у травні, коли зів’яне covid-19 і розблокується повітряна траса Париж-Київ. Андрій Яцкул пообіцяв привезти тоді нову повість.

Йван Байда

Надрукувати