У 1908 році в селі Мізин, на Чернігівщині, під час побудови господарської будівлі (погріб) на садибі козака Сисоя були знайдені кістки мамонта.На місце прибув археолог Вовк і почалася дослідницька робота яка по суті не закінчується і досі.
Окрім всіляких інших експонатів, вирізаних з кісток мамонта, там були знайдені артефакти з цікавими зображеннями серед яких був відомий на весь світ Мізинський хрест, чи Мізинська свастика якій за твердженнями вчених від 18 до 20 тисяч років. Це одне з найдавніших на планеті подібне зображення.
Тепер поглянемо в небо, на схід. Що ми можемо там побачити якщо наш затригерений мозок шукає там лише впізнаваний летячий трикутничок з гидотним деренчливим звуком, який несе смерть? У нічному небі, на сході, можна побачити яскраву зірку Сиріус. Знаєте, де вона? Там, біля неї, в сузір'ї Оріона знаходяться ще три зірки, які у багатьох народів мають назву три королі. І разом з Сиріусом вони утворюють стрілочку, що вказує на те місце, де 25 грудня повинне зійти Сонце. Сонце, яке в той час світить слабенько, бо воно втомлене прогулянкою зодіаком з 12 сузір'їв.
На три дні, з 22 грудня, Сонце зависає навпроти сузір'я Південний хрест і ніби вмирає на ньому, щоб знову воскреснути вже 25 числа. Потім світило додає по хвилині своєї присутності і гріє з кожним днем все сильніше і довше. І починає творити дива. Поступово зимова природа оживає і розквітає, надхненна сонячною енергією.
Цей науково підтверджений факт добре увійшов в нашу свідомість. За багато тисячоліть навколо нього, як мох навколо стовбура, понаросли різні метафоричні інтерпретації, які використовуються виключно в політичних маніпуляціях.
От цікава історія. Ґор, символом якого є хрест (Анкх) з петлею зверху, який символізує Сонце, що воскресло на хресті. Про Ґора згадується в єгипетських священних писаннях 12 тисяч років тому. Гор був народжений непорочною дівою Ізідою. На місце народження вказала зоря Сиріус і туди ж спрямували свій взір троє волхвів (ті самі, з сузір'я Оріона). Зображення Ісіди, яка тримає на руках немовля, є дуже розповсюдженими в Єгипті, з них пізніше зародився і поширився в іконографії культ Богородиці.
В 12 років Ґор вже вчив дітей. В 30 пройшов посвяту від пророка на ім'я Анук.
Потім в компанії 12 апостолів (які називалися Шемсу – Гор) Ґор вирушив гуляти світом, творячи дива та воскрешаючи мертвих.
У Ґора був антогоніст Сет, бог хаосу з яким завжди тривала боротьба за владу. Якось під час битви Сет вирвав у Ґора ліве око, символ Місяця та магії. (Тут можна згадати одноокого Одіна, наприклад). З тих пір всевидяче око в легендах живе як щось окреме у вигляді магічних оберегів та талісманів. І з того самого моменту єгипетська магія керує світом, а структурований розділ ока на 64 частини породив кабалістичні вчення і вже з них сучасну цифровізацію. Після зради Тифона Ґор був вбитий. Три дні пробув мертвим і воскрес. Єгиптяни які вклонялися Ґору називали його Князем Світла та Добрим пастирем. Ніщо не нагадує?
А ще ж були аналогічні історії про Діоніса. Про фригійського Атіса народженого непорочною дівою Наною. Який теж мав 12 учнів, творив дива, воскрешав мертвих і був розіп'ятий на хресті. Пробув в могилі три дні і воскрес.
А ще ж був Мітра, який майже один в один повторив цей квест.
Питання – як так сталося, що історія, яка була відома протомізинським аборигенам, можна саркастично сказати з сучасної Чернігівщини, як вона пішла у світ і довела до того, що в небі наші очі зараз вишукують шахед замість Сиріуса?
Судячи із зображень, які знайдені в селі Мізин, ця космологія була відома вже 20 тисяч років тому, коли люди за сучасною змовою мали б жити в напівтваринному стані. Коли льодовик посунув на південь вони зібрали свої лантухи і посунули на південний схід, логічно, туди де сходить Сонце і мало б бути тепліше. І так вони докочували до самих Гімалаїв. Що впринципі теж підтверджує індо-арійська теорія мови.
Звісно ж, мізинські аборигени принесли з собою і свої символи і свої історії про них. І по суті історія ця заграла яскравими барвами вже на теріторіях сучасної Індії та Ірану. І так! Кожен з тих народів стверджує, що вони пуп землі поки мізинські папуаси продовжують жувати с.. еммм, шкуру мамонта.
Еге ж бо, так про що це я вам гомоню?
А! Ну так от! На території Персії тривали свої процеси. Там якраз зароджувалися семітські народи, які гасили один одного, грабували, гвалтували та брали в рабство. Аж якось раптом одне плем'я, яке було рабами в Єгипті, не потрапило в цікаву ситуацію. У ті часи, якщо один цар захоплюваа рабів, то зазвичай чоловікам робив чікі-чікі ножичком, жінок запліднював, а підлітків перетворював на солдатів. Але в той час зорі зійшлися так, що захопивши чергове плем'я, він вирішив запліднити лише чоловіків і після того всіх звільнити.
Семітське плем'я дуже тому зраділо і сприйняло це як милість небес і вирішило чомусь, що вони є обраними богом і тепер настав їхній час. І як кожен "обраний богом" народ вони почали зі створення своєї міфології. Точніше нічого їм навіть створювати не довелося. Просто взяли плагіатом історію про єгипетського Ґора і замінили в ній лиш імена.
Ось їхня версія. Христос. Народився 25 грудня від непорочної діви Марії. На місце його народження вказувала зіронька Сиріус на сході. Три волхви (зорі в формі трикутника в поясі Оріона). В іконографії Христрс зображується як немовля на руках Богородиці. В 12 Христос вчив дітей. В 30 був ініційований і в компанії з 12 апостолами пішов світом. Творив дива, воду робив вином, оживляв мертвих. Був зраджений Іудою. Розіп'ятий на хресті. Через три дні воскрес... В християнстві є легенда згідно якої Христос має антогоніста Сатану, битва з яким ніколи не закінчується.
Віруючі називають Христа Князем світла та Добрим пастирем. Ну, а далі, з допомогою тієї ж таки єгипетської магії та чисел "самообрані" змусили ВЕСЬ СВІТ повірити в їхню казку і хакнути його. І відтоді крутять світом як циган Сонцем.
Панове, Сонце воно не належить обраним, воно для всіх. І всі ми є жителями планети Земля. Тоді чому ви смієтеся з цієї моєї казки і беззаперечно вірите в семітський плагіат? Чому зараз ви будете казати всім знайомим що Христос воскрес? Якщо воскрес він ще 25 грудня. І що свято це перенесли на ці дні, бо в Європі в ці часи всі водили хороводи і зустрічали весну, яка осяяна Сонцем – Ярилом несла тепло і воскрешала мертве після зими.
Ті папуаси з Мізина не всі пішли в бік сучасної Індії, бо й досі ще зустрічаються села з назвами наприклад Яриловичі. От би там ще запустити археологів... А поки що наша Мізинська історія про походження світу вправно домирає разом з одноіменним селом, сліпо вірячи семітському супергерою Христу.
Але ж не він супергерой, а Сонце, яке продовжує й надалі підтримувати життя папуасів які на догоду "самообраним" в останні 2000 років продовжують гасити один одного за те, що кожен вірить в свою казку і забув з чого вона почалася.
З інтернету