– А скільки до цієї лікарні їхати, я б хотіла там обстежитись? – запитує донька, вислухавши мою захоплену розповідь про Добровеличківську опорну лікарню, до якої ми, група журналастів, завітали під час традиційного журналістського фестивалю «Осінні зерна».
Побачене справді вражало: упорядкована територія, нове приймальне відділення, операційні, обладнані сучасною медичною технікою, небачена навіть у більшості міських лікарень діагностика – аналізатор крові, який через 15 хвилин дає розгорнутий результат. У лікарні заповнені усі вакансії, що рідкість для подібних закладів у глибинці. Головний лікар запрошував і вишукував спеціалістів з усіх-усюд, зміг домогтися, щоб місцева влада виділила за десять попередніх років для них сім квартир і придбала два будинки. При лікарні діє гуртожиток для тих, хто тільки перебрався сюди на роботу. А це значить, що лікарня надає широкий спектр медичних послуг, має відповідні протоколи, і отримує належне фінансування від НСЗУ.
Десять років цю лікарню очолював Петро Гинькут. За свою роботу має купу нагород і заохочень. Такого менеджера і спеціаліста, здається, новоутворена Добровеличкіська громада мала б всіляко підтримувати і заохочувати. Але вразила і здивувала новина: Петра Гинькута звільнили шляхом дострокового розривання контракту. Підстава – його особиста заява та рекомендація постійної комісії з питань освіти, фізичного виховання, культури, охорони здоров’я та соціального захисту, яка виявила порушення у веденні фінансово-господарської діяльності керівника Добровеличківської лікарні.
Люди впевнені, що комісія, яка вишукувала ті порушення, значною мірою притягнула їх за вуха. А депутати, орієнтуючись на думку голови громади, підтримали запропоноване рішення. Якби у медичному закладі справді були значні фінансові порушення, це видно було б неозброєним оком і лікарня не користувалася б такою популярністю не лише серед мешканців Добровеличківки та околиць, а й віддалених сіл і містечок. Але й знайти купу дрібних порушень за бажання – не проблема, адже наша бюрократична система дуже негнучка, особливо не любить вона творчих та ініціативних керівників.
Якщо дотримуватись її букви, то неправильно буде сказати, що Петра Гинькута звільнили, адже він заяву написав власноручно. Але зробив це вимушено. Бо, за словами Петра Васильовича, фактично протягом останнього року на нього постійно здійснювався психологіний тиск. Мало не щодня у лікарню приходили з різними перевірками, які затягувались десь із передобідньої пори до пізнього вечора. Здається, перебрали кожен папірець.
– Та й хіба можна далі так працювати, коли тобі щодня розповідають, що ти усе робиш неправильно, – каже Петро Гинькут. – Відсутній будь-який конструктив у стосунках лікарні з владою, наші звернення і клопотання просто не розглядаються. Я особисто маю достатню кваліфікацію і запрошення на роботу з багатьох інших місць.
Тобто, реально Добровеличкіська ОТГ втратить менеджера високого рівня, а люди відповідно гарне медичне обслуговування, бо більшість лікарень у глибинці сьогодні просто занепадають. На думку Гинькута, рішення передати керівництво такими медичними закладами на місцевий рівень помилкове, адже тут, на жаль, досить часто трапляються невігласи при посадах. А лікарня потребує постійної уваги, розвитку, вкладень.
Голова громади Володимир Осієвський на цю тему із журналістами спілкуватися не хоче. Збоку складається враження, що він як упертий і, можливо, не впевнений у собі лідер зустрів цілеспрямованого лідера в особі головного лікаря, але не знаходить у собі сил використовувати його потенціал на користь людям. Розповідають, що у Добровеличківці вже кваліфіковані кадри посипались і в культурі, і в освіті.
Можливо, прийшов час сказати своє слово громаді?
Світлана Орел