Дійсно проукраїнська і патріотична влада була в нашій державі всього-навсього п’ять років (Ющенко старався, але ноша виявилася непідйомною для нього. Та ще й з тими "кадрами", що були поряд). "Нові ліца", які вже два роки не допомогають армії (м'яко кажучи), на День незалежності після політики "голубів миру", вивели на парад точно ту саму армію, яка була в 2018 році. Танчики, самальотіки, кораблики... І солдати! Всі, як на підбір! Одне заглядєніє... Очевидно, що не так просто розвалити те, що закладено у війську. Фундамент надпотужний!
І от повертаємося на 100 років назад. У Скоропадського майже все готово. На весну 1919 року. Але в жовтні 1918 року ясно: Німеччина війну програє. Головне, щоб зараз не було колоту в Українській державі. Треба ще трохи протриматися.
Та українським соціалістам не сидиться (єдине, що від них треба було в листопаді 1918 року – це нічого не робити). "Віхрі міровой революції" проти "буржуазії" та "експлуататорських класів" манять їх. На зауваження інших українських соціалістів (які дружать з головою і благають не колотити країну) відповідь: ні! валити Скоропадського треба саме зараз! чекать не можна! Аферисти Винниченко і Шаповал втягують у свою авантюру Петлюру і Коновальця. Буквально момент: і гетьмана нема!
Але через момент уже нема й Винниченка з Шаповалом! Вже в червні 1919 року УНР Петлюри-Коновальця припинило б своє існування. Врятував наступ білогвардійців проти більшовиків! І вже Петлюра змушений під тиском Антанти домовлятися з Денікиним (через що власне і був переворот проти Скоропадського). Але тепер ситуація зовсім інша: якщо в листопаді 1918 року український лідер (Скоропадський) міг диктувати свої умови лідерам білогвардійців, які тоді, як собачі хвости, тинялися Доном і Кубанню, то тепер ситуація докорінно змінилася. Український лідер (Петлюра) тепер жалісний прохач у Денікіна і Антанти! Армія розвалена, хвора і розкладена. Нормального варіанту розвитку немає – треба йти на колосальні жертви (або блазнювати перед Денікіним, або зраджувати ЗУНР). А наприкінці 1919 року: "у вагоні Директорія, під вагоном територія"...
Ех, а якби у Скоропадського було не сім місяців влади, а п’ять років?
Віталій Постриган