Ці милі, щасливі люди…

Перегляди: 7650

У нашумілій справі передачі сотень тисяч гривень уже ексголові Кіровоградської ОДА Андрію Балоню не останню роль зіграв керівник його патронатної служби Сергій Шевченко.

Не просто не останню – провідну. На суді, коли обирали запобіжний захід, спливли подробиці про те, що саме керівник патронатної служби вів переговори із потенційним платником неофіційного податку (чи як би це точніше назвати?) Ігорем Бойчуком, начальником обласного управління Держпродспоживслужби, навіть встановлював суму, знаючи приблизні обороти (мовляв, його батько очолює подібну службу в Херсонській області), у його машині передавася і перший, і другий транш. Такий ще молодий, але уже добре обізнаний у справах певного гатунку, чоловік…

На жаль, у ньому я впізнала свого земляка. Сергій Сергійович Шевченко – не хто інший, як син Сергія Анатолієвича Шевченка, колишнього голови Новомиргородської райдержадміністрації. Правда, перебував він на цій посаді недовго. Янукович призначив його буквально перед новим, 2014 роком, а вже у травні Турчинов з посади зняв. Але це дрібниці, бо кар’єра Сергія Анатолієвича розвивалася досить стрімко. Важко сказати, як він, скромний викладач Капітанівського ПТУ, опинився на керівних посадах у таких хлібних установах, як ДАК «Хліб України», Держрезерв. Звідти приземлився у область на посаду директора департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської ОДА. Невеличка зупинка в Новомиргороді – і старт у сусідню область – заступник начальника Держсільгоспінспекції, а потім і начальник управління Держпродспоживслужби в Херсонській області.

Там його доля разом з дорослим сином Сергієм і звела із тодішнім заступником голови Херсонської ОДА з гуманітарних питань Андрієм Балонєм. А, може, й раніше. Не важливо. Важливо інше – і пан Андрій, і молодший Сергій Шевченко, і донька Сергія Анатолієвича Алла мали юридичну освіту. І Сергій, і чоловік Алли, і дружина Андрія Балоня займались бізнесом, мали свої фірми. Алла навіть працювала у братовому «Меркурії» юрисконсультом. Дивно, правда, чому б не розвивати власний бізнес разом із чоловіком у його фірмі «Агро-АСВ»? Тим більше, що фірма «Меркурій» геть не потужна – її вартість у своїй декларації Сергій Сергійович оцінив всього у 1700 гривень. У ній, до речі, зазначено, що вартість його активів у десять разів перевищують доходи.

Сергій Шевченко молодший не дурень добре пожити: квартира у столиці вартістю більше мільйона гривень, два Мерседеси, купа фірм. І нащо такому успішному чоловікові якась державна посада, та ше й патронатна служба?

До речі, як і його сестричці Аллочці. Вони разом із чоловіком мають і житло в столиці, і круту фірму, яка приносить мільйонні доходи, і кілька престижних авто (деякі джерела вказують аж десять), земельні ділянки, заощадження. Тільки у квітні минулого року Алла Дворніченко отримала посвідчення адвоката, і на тобі – покликало служіння народові? У січні Зеленський призначив її головою Новомиргородської РДА. Так, на ту ж посаду, де колись працював батько.

А ще раніше доброю славою у районі користувався дідусь Сергія і Алли – завідуючий відділом культури Анатолій Герасимович Шевченко. Дуже м’який, інтелігентний чоловік, прекрасно читав гумор зі сцени… Правда, йому й не снилися статки, яких надбали онуки. Тільки, то ж усе бізнес… Андрій Балонь, до речі, відкидаючи на суді будь-які звинувачення, наполягає, що усі майже 14 мільйонів готівки, знайденої у нього вдома (звісно, не лише гривень, а й доларів, і євро) – усе то обігові кошти фірми дружини-бізнесвумен.

Що ж воно таке в Україні діється? Тільки чоловік чи дружина займають більш-менш високу посаду, так друга половина обов’язково одержима бізнесом… Просто, хоч досліджуй психологам.

На сторінці у ФБ Сергія Анатолієвича Шевченка – зворушливі фото. Двоє дорослих успішних дітей за келихом шампанського вітають з днем батька найкращого у світі татуся. Такі милі, щасливі люди… Та вже наступного дня після висунення підозри молодщому Шевченку, його зображення на сімейному фото хтось відрізав. Залишилась тільки Алла… Чи від підозри зникає батьківська любов?..

* * *

Я ні у чому не звинувачую родину моїх земляків Шевченків. Дай Боже (це важливіше не стільки для правоохоронних органів, як для них самих), щоб усі їхні статки були надбані чесною працею. І думається мені швидше не про них, а про те, що чесність і совість усе більше перестають бути цінністю для українців. Ми взагалі відкинули поняття духовного світу і цінуємо тільки те, що можна відчути, помацати, чим можна похвалитися. І ніби усі прагнемо добра для України. А витягнути із прірви її зможуть тільки ті, хто забуде про свої матеріальні інтереси. Інший Шевченко знав, що писав.

Світлана Орел

Надрукувати