Умєров, схоже, став першим очільником Служби зовнішньої розвідки України, який прийшов на цю посаду саме з бізнесово-політичним бекграундом – без попередньої кар’єри дипломата, професійного військового або співробітника спецслужб. І це справді нагадує призначення Івана Баканова, який очолював СБУ у 2019–2022 роках.
У Баканова була юридична освіта, але до приходу в спецслужбу він займався бізнесом і керував «Кварталом 95», не маючи оперативного досвіду. А зараз Україна переживає надзвичайно важкий етап війни з Росією. Ворог посилює ракетні й дронові удари, шукає слабкі місця в обороні, намагається дестабілізувати ситуацію всередині країни та готує нові операції проти України за кордоном. Саме в цей момент Служба зовнішньої розвідки отримує керівника, який ніколи професійно не працював у розвідці.
Давайте пригадаємо, хто очолював СЗРУ раніше. Ігор Смешко – 2004–2005 роки. Перший керівник окремої Служби зовнішньої розвідки. Військовий інженер, доктор технічних наук із військової кібернетики, кадровий розвідник і колишній керівник воєнної розвідки. Микола Маломуж – 2005–2010 роки. Мав юридичну освіту, але понад двадцять років прослужив у КДБ та СБУ. Григорій Ілляшов – 2010–2014 роки. Закінчив військове училище та Вищі курси контррозвідки КДБ. Був кадровим співробітником спецслужб. Віктор Гвоздь – 2014–2016 роки. Професійний військовий розвідник і дипломат, колишній начальник ГУР, випускник військового командного училища та військово-дипломатичної академії. Єгор Божок – 2017–2019 роки. Став першим цивільним керівником СЗРУ. Але це був кадровий дипломат, випускник Інституту міжнародних відносин, який до призначення очолював Місію України при НАТО. Тобто його попередня робота безпосередньо стосувалася міжнародної політики, безпеки та відносин із союзниками. Владислав Бухарєв – червень–вересень 2019 року. Військовий інженер-зв’язківець, який багато років служив у СБУ. Валерій Євдокимов – 2019–2020 роки. Закінчив Інститут прикордонних військ та Академію СБУ. Валерій Кондратюк – 2020–2021 роки. Професійний військовий розвідник, колишній начальник ГУР і керівник Департаменту контррозвідки СБУ. Олександр Литвиненко – 2021–2024 роки. Мав освіту у сфері криптографії та прикладної математики, працював у СБУ й апараті РНБО, став доктором політичних наук і генерал-майором запасу. Олег Іващенко – 2024–2026 роки. Кадровий військовий розвідник, кандидат військових наук, багаторічний перший заступник начальника ГУР. Після СЗРУ він і очолив воєнну розвідку. Олег Луговський – лютий–серпень 2026 року, тимчасовий виконувач обов’язків. Генерал-майор, випускник військового інституту та кадровий представник системи.
Рустем Умєров – із 3 серпня 2026 року. За освітою економіст і фінансист. У минулому – бізнесмен, інвестор, народний депутат, керівник Фонду держмайна, міністр оборони та секретар РНБО. Він має великий досвід переговорів, міжнародні зв’язки й добре орієнтується у відносинах із Туреччиною, арабським та мусульманським світом. Це, безумовно, може бути корисним для зовнішньої розвідки. Але переговори – це не розвідка. Керівник СЗРУ повинен не лише спілкуватися з партнерами. Він визначає пріоритети агентурної роботи, оцінює достовірність добутої інформації, координує складні закордонні операції та відповідає за те, щоб політичне керівництво вчасно отримувало попередження про майбутні загрози.
Ціна професійної помилки тут – не рейтинг і не втрачена посада. Це несподіваний наступ, пропущена диверсія, зірвана операція або людські життя. Можливо, досвідчений апарат СЗРУ компенсує відсутність у нового голови професійної розвідувальної підготовки. Можливо, Умєрова призначили передусім як політичного координатора міжнародних контактів, а оперативною роботою надалі займатимуться кадрові заступники. Але тоді влада має чесно пояснити логіку цього рішення. Бо після досвіду Івана Баканова Україна вже знає, чим може закінчитися призначення політично близької, але професійно не підготовленої людини на чолі спецслужби.
І в нинішній, надзвичайно небезпечний момент війни повторювати такі кадрові експерименти ми просто не маємо права. До речі, на нашому каналі є надзвичайно цікава розмова з розвідником Романом Червінським, як при Баканові спецслужби України почали зачищати від патріотів і повертати російську агентуру. Це не лише історія про зраду. Це – інструкція, як втрачається країна зсередини.
Сергій Мамаєв