Дещо незвичайним для мене став День Конституції України 28 червня 2004 року. Того дня зранку біля кінотеатру «Зоряний» зустрів генерала Олександра Адамовича (у цивільному), керівника облуправління тоді МНС (пізніше ДСНС). Практично разом підходимо до площі, тоді ще Кірова, де нашому зору відкривається доволі дивна картина: півтора десятка робітників, стоячи на колінах, виколупують зіпсовані цеглини. Причому, вже біля кожного з них видніється невеличка купка з таких цеглин.
Перше, що прийшло на думку, це винахідлива своєрідність заходу, яким місцева влада вирішила відзначити День Конституції. Адже сьогодні не тільки вихідний, а й святковий день. Найкумедніше, що керує цим дійством (фактично, виконує функції звичайного виконроба… аж сам начальник обласного управління капітального будівництва Валерій Кошовенко, раніше він був заступником керуючого трестом «Кіровоградбуд»). Причому керівник такого високого рівня особисто підходить до кожного робітника і пальцем вказує, яку саме цеглину потрібно видалити. Тим часом, генерал звертає на площу (я за ним) та підходить до Кошовенка, обнімаються, обмінюються якимось репліками, сміються. Мені не чути, але з якого приводу сміх, неважко здогадатись.
Хто пам’ятає, тоді в ході своєї передвиборчої кампанії кандидат в Президенти Віктор Ющенко планував провести свою зустріч з виборцями саме на площі Кірова. Проте, місцева влада розпорядилася інакше і дозволом на проведення його передвиборчої зустрічі визначили площу Богдана Хмельницького. Скоріш за все, спираючись на небезпечний стан покриття центральної площі. І це при тому, що лише вчора на площі Кірова відбувся великий концерт з нагоди Дня молоді…
А втім, через кілька годин це дивне дійство на площі Кірова розгорнулося масштабніше й драматичніше. За кожною одиницею техніки, яка вивозила пошкоджені цеглини, бігав екснардеп Євген Червоненко (він тоді відповідав за охорону В. Ющенка), з його вуст вивергались відбірні мати. За ним слідом бігав тодішній заступник міського голови Вадим Волканов, пояснюючи, що для мітинга визначено інше місце.
Проте, Віктор Ющенко тоді побував на площі Кірова і виступив з короткою полум’яною промовою до малочислених присутніх безпосередньо зі штучно створеної для нього «трибуни». Кращої ніж купа цеглин для цього важко було й придумати. Зрозуміло, що приводів для звинувачення тодішньої місцевої влади у нього було достатньо, чим він блискуче і скористався. Однак, багатолюдний передвиборчий мітинг Віктора Андрійовича в той день таки відбувся на площі Богдана Хмельницького.
Цікаво також зазначити, що тоді на вдалось перешкодити наміру влади знести бульдозером трибуну на місці проведення тієї зустрічі В. Ющенка. Кажуть, що Є. Червоненко буквально ліг перед цим бульдозером. Окрім того, ввечері, під час виступу Віктора Ющенка в ефірі на кіровоградському радіо «Новий день», після 10 хвилин від початку прямого ефіру, в студії несподівано чомусь (?) зникла електроенергія. Вважаю, що читач вже звернув увагу на синхронність дій тодішньої обласної та міської влади. Нагадаю, що головою облдержадміністрації тоді був Василь Компанієць, міським головою – Микола Чигрин. А взагалі, того дня я так до кінця і не зрозумів, чи діяли наші місцеві чиновники з особистих переконань, так би мовити, за наказом серця, чи за наказом зверху?