За що ненавиджу я вас – окупантів моєї землі?

Перегляди: 558

Ще і ще раз переглядаю старі фото, зроблені у часи своєї армійської служби. Починав я її у ШМАСі – школі молодших авіаційних спеціалістів – у Полтаві, де базувався полк бомбардувальників дальньої дії ТУ-16. Після її закінчення був направлений для подальшого проходження служби механіком озброєння та прицільних блоків літаків у м. Стрий тодішньої Дрогобицької, тепер Львівської області. Закінчувати авіаційну епопею довелося у м. Мелітополі на Запоріжжі.

Про часи загалом цікавого авіаційного життя нагадує оця фотографія, зроблена весною 1960 року (автор посередині). Чи міг я подумати, що по сплині 60-ти з лишком років онуків моїх однополчан – на фото друзі-росіяни – я буду ненавидіти, як покірних рабів московських агресорів – підлих загарбників моєї батьківщини? А вам, Євген і Віктор, могло прийти у голову навіть у страшному сні, що колись продовжувачі вашого роду можуть вдертися окупантами в Україну, на землі якої ви знайшли щирих друзів?

Знаю, вам до того ніколи не випадало дихати таким чудовим лікувальним повітрям, купатися у казковій воді річки Молочної. Хлопці, ви самі казали, що ніколи до служби у чарівному Приазовському місті не куштували таких смачнючих кавунів, які росли на баштані поблизу нашого аеродрому і ми з дозволу гостинних господарів насолоджувалися райськими плодами, приносили їх у казарму. А черешні!!! Ви ніколи до того не знали таких божественних ягід, сади з якими теж стелилися біля нашої злітної смуги і дерев’яних наших будиночків-каптьорок. Пам’ятаєте, садівник розповідав нам, що і назву місту його засновники – давні греки – дали Мелітополь, тобто Черешневий рай. Сьогодні мелітопольська ягода-черешня зареєстрована як продукт з історичним походженням, вона стала міжнародним брендом у Євросоюзі. Звучить?! Га, мої колишні друзі-авіамеханіки?

Та онуки ваших ровесників – убивці українців, не зможуть насолодитися райськими ягодами: вони отримають на землі вільної України шматок свинцю у дурні голови і ляжуть у землю, яку рвалися занапастити за наказом свого кровожерливого неофюрера.

Не знаю – чи живі ви досі, мої колишні армійські друзі: немолоді ми за віком. Якби знав і міг – запросив би вас сьогодні разом відвідати сучасний Мелітополь, який ми з вами любили. Тепер він зруйнований і понівечений, осквернений кривавими катами московськими. Від рук ваших земляків-убивць гинуть його жителі. Людям здорового глузду не дано втямити – що творять у місті-казці істоти палеозойської ери, які називають себе цивілізованими. Яка у тайгових племен цивілізація? Деякі мої знайомі, особливо жінки-матері колишніх військовиків, і досі не можуть усвідомити, що московити – дикуни з рівнем інстинкту первісних тварин, окупанти і убивці, яких наш добрий народ називав колись старшими братами

…Якщо відверто, я теж спочатку не міг повірити повідомленням ЗМІ. Думалося, читаю фронтові зведення часів 2-ї світової… Але то є хроніка злочинів жорстокої і кривавої путінської орди. Хоча – яке порівняння? Читаю: 24 лютого 2022 року о 5-й годині ранку озброєні до зубів головорізи Московії вдерлися в Україну …25-го тривали локальні вуличні бої за стратегічні об’єкти Мелітополя…Чуєте, мої армійські друзі 1960-го? Вони рвалися нищити найважливіший об’єкт – аеродром, на якому ми разом обслуговували борт №8… 1 березня до міста увійшли російські агресори… 2-го окупанти відкрили вогонь по мирному населенню… 4-го путінські фашисти захопили телевежу, увімкнули канали з кремлівськими пропагандистами… 11-го загарбники викрали міського голову Івана Федорова, який відмовився співробітничати з ними… (Коли готувався цей пост, ЗМІ повідомили: І. Федоров після 6-денного путінського полону звільнений. Україна відзначила волю, патріотизм і мужність керівника міста: Іван Федоров удостоєний державної нагороди – ордена Мужності).

Євгене і Вікторе…Якщо ви дожили до цих трагічних для моєї країни і мене часів – можете уявити мої почуття?! Ваші чи ваших земляків онуки стріляють в онуків мелітопольських дівчат, з якими ви солдатськими вихідними танцювали у чудовому міському парку Мелітополя, з тамтешніми красунями дехто з наших друзів одружувався… Якщо вас уже немає на цьому грішному світі – чи не перевернетеся у домовині, прочитавши повідомлення своїх ЗМІ? Не забули ви пілотів, штурманів, техніків нашої ескадрильї, посивілих ветеранів Другої світової, які громили фашистів під Києвом, Одесою, Кіровоградом, Будапештом, Прагою, Берліном?.. Щоб ми йшли у святкових колонах Мелітополя, відзначаючи спільну перемогу ваших і моїх батьків. Вони нищили фашистів гітлерівських, онуки їхні громлять путінських. Фюрери чимось різняться? Навпаки – їх єднає нестримна жага захоплювати чужі землі і безжально убивати людей, грабувати, руйнувати, знищувати усе, зроблене не своїми руками. Вони відтепер стали жахливими убивцями моїх земляків, ними наші люди лякатимуть дітей, їх проклинатиме моя добра і мирна нація в усіх куточках країни…

Юрій Матівос

Надрукувати