Павло Штутман лобіює закон антиєвропейський чи проукраїнський?

Перегляди: 452

«Під час робочої поїздки до Кіровоградської області Президент України Володимир Зеленський зустрівся з представниками місцевого бізнесу. Я, як член Президії Ради ФРУ, голова Кіровоградського обласного об’єднання організацій роботодавців, закликав Президента підтримати законопроєкт про локалізацію (№3739)», – повідомив Павло Штутман.

З прийняттям цього закону перевагу на тендерах надаватимуть тим учасникам торгів, які мають виробництво в Україні і збирають свої машини з певної кількості деталей, з локалізацією на рівні 25-40% на початковому етапі.

На базі компанії "Ельворті" було засновано виробництво сучасних екскаваторів-навантажувачів ELEX для виконання широкого спектру дорожньо-будівельних робіт, використання у житлово-комунальному господарстві, агропромисловому комплексі, лісовому господарсті та ін.

Законопроєкт №3739 сприятиме розвитку вітчизняного машинобудування, дасть можливість компанії ELVORTI розширити виробництво, збільшити випуск дорожньо-будівельної техніки, зокрема, розпочати виробництво фронтальних навантажувачів. А відповідно – створити нові робочі місця.

Ніби усе чудово, вітчизняне ж виробництво слід розвивати й підтримувати. Але проєкт цього закону суперечить Угоді про асоціацію з ЄС. Ось як прокоментували проєкт закону у офісі віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції: "Питання щодо врахування в процесах державних закупівель нецінових критеріїв, зокрема, критерію щодо місцевої складової виробництва на території України, було та залишається предметом консультацій між Україною та ЄС та іншими торговими партнерами. Враховуючи те, що вказане питання безпосередньо стосується умов міжнародної торгівлі та зобов'язань України у рамках СОТ, закликаємо

народних депутатів долучитися до цих консультацій, щоб презентувати своє бачення усім зацікавленим сторонам, оскільки це прямо стосується доступу до тендерів обсягом понад 17 трлн. доларів у 48 державах світу, які має Україна, як країна-член Угоди про закупівлі СОТ».

У заяві вказується, що доки тривають консультації, уряд відпрацьовує пілотний підхід у згаданому напрямку, який дозволить побачити чи дійсно регулювання державних закупівель через нецінові критерії та механізми для українського машинобудування або в іншій сфері, дадуть очікуваний економічний ефект і чи буде він настільки позитивним, як пророкують ініціатори законопроєкту №3739.

"У разі успішності пілотного проєкту ми матимемо додаткові аргументи та практичне бачення… Надмірна квапливість в процесі прийняття ініціатив, які мають гарні наміри щодо підтримки національного товаровиробника, може звести нанівець такі позитивні наміри, якщо їх зміст не враховує баланс інтересів інших галузей економіки, зокрема тих підприємств, які працюють не лише на внутрішньому, а й на зовнішніх ринках", – вважають у офісі. Але висновок там роблять однозначний: це проєкт не сумісний з міжнародними зобов’язаннями України. 

А ось як ситуацію коментує політолог Руслан Стадниченко:

Усі нормальні, сучасні держави (США, Німеччина та ін.) захищають свій ринок. Вводять протекціонізм, як на рівні митних, так і фіскальних інструментів. Інвестують і, навіть, дотують власних виробників. Держава, в питаннях розвитку національного підприємництва, не може бути стороннім спостерігачем, а має виконувати роль активного суб'єкта. І якщо ми не маємо галузевої стратегії розвитку України, то лише такими окремими ініціативами й можливо хоч якось захистити національний сектор індустрії. Стихійний ринок, у глобалізованому світі, це коли транс-національні компанії заходять до економіки і демпінгують виробництво стільки, щоб конкурент зник. А далі, повертають свої збитки через завищену ціну у безальтернативному середовищі. За великим рахунком, економічний злочин – залишати власних виробників наодинці, перед викликами міжнародної конкуренції. З цієї точки зору варто проаналізувати досвід Японії і КНР.

Гасло про свободу в умовах капіталізму, для мислячої людини, вже давно стало розмитим і безпредметним. А от, наприклад, "Національна промислова стратегія Німеччини до 2030 року" звучить дуже предметно. У ній, зокрема, йдеться: "Держава має право втручатися у конкурентні відносини. Особливо, для протекції інноваційних галузей національної економіки". Штати, починаючи з 2018 року, збирають додатковий митний збір у розмірі 25% з цілого ряду китайських товарів (для захисту власного виробника). Я вже мовчу про урядову політику протекціонізму в Японії щодо національних корпорацій.

Отож, маємо ми захищати свого виробника і сприяти йому, чи ні?

Вл. інф.

Надрукувати