Босі у мистецькому квадраті і кубі

Перегляди: 505

Ви знаєте – хто це на фото? Усі, хто знайомий з талановитим художником, мистецтвозавцем і невтомним дослідником минулого Олександром Босим, скажуть – «Сашко!» Але це його батько, Георгій Миколайович Босий, якому на початку вересня виповнилось би 90.

Директор музею історії Новгородківського району Оксана Кудіна повідомляє, що з нагоди вшанування його пам'яті у музеї відкрито виставку-портрет "Неординарна особистість і талановитий педагог", на якій представлено творчу спадщину митця.

Вона пише: «Перші кроки у світ духовності і краси Георгій Миколайович зробив ще у ранньому дитинстві. Будучи маленьким хлопчиком, він зачаровано спостерігав за батьком (самоуком в музиці і в малюванні), коли той грав на гармонії, баяні чи акордеоні, швидко перебираючи пальцями по клавішах, або малював фарбою на полотні сільські пейзажі, створюючи народні картини. Торкатися ні фарб ні інструментів малому не дозволялось. Та незважаючи на сувору заборону батька, він на самоті тихесенько підкрадався і пробував…

У 6-7 років малий Георгій вже грав на скрипці. У роки Другої світової війни перебуваючи разом з батьком на фронті (малому було всього 12 років) втратив вказівного пальця і не міг більше грати на своєму улюбленому інструменті – скрипці. Та любов до музики була наскільки велика, що він швидко і віртуозно оволодів грою на баяні.

Свій Божий дар використав при виборі професії – вчителя музики і образотворчого мистецтва. Вчителювання розпочав у рідному селі на Устинівщині. Працював вчителем шкіл Устинівського району, Верблюзької СШ Новгородківського району, Новоєгорівської СШ Долинського району, пізніше – вчителем музики і малювання у Новгородківській СШ №1. Працював і методистом об’єднання вчителів музики і образотворчого мистецтва в Новгородківському районі.

У своєму серці ніс дітям чарівні звуки музики та веселки найрізноманітніших кольорів на уроках образотворчого мистецтва. Готуючись до уроків, самостійно виготовляв різні унаочнення: тексти пісень, нотні стани, портрети композиторів, художників, ілюстрації до казок, зразки шрифтів, аплікацій, тощо.

У 70-80 роках ХХ століття в школі вирувало культурне життя. Хори та вокальні колективи, якими керував Г.М. Босий, перемагали на районних оглядах, виступали перед жителями селища. Георгій Миколайович сам писав музичні твори. Його пісні друкувалися переважно у районній газеті, а також у «Народному слові», «Кіровоградській правді».

Постійно співпрацював з редакцією районної газети «Новгородківські вісті» («Маяк комунізму»). З-під його пензля виходили оригінальні заставки і рубрики: «Листи наших читачів», куточок для дітей «Сонечко». «Сторінка тваринника» та інші. Для багатьох читачів районки митець залишався поза кадром. Мало хто знав, що всі ті малюнки й художнє оформлення в газеті, то витвори рук талановитого самодіяльного художника Г.М.Босого.

Багато малював картин, виготовляв різні вироби з дерева, гіпсу, які більше дарував близьким людям, рідним.

За значні досягнення у праці нагороджений багатьма візнаками і нагородами, але найбільше цінував повагу і любов учнів, колег, односельців. Його життя було пов’язане з щоденною невтомною працею, і він був щасливий, бо пізнав себе і знайшов своє місце в житті. На жаль, дуже рано, у розквіті творчих сил і задумів, невдовзі після виходу на пенсію, після тяжкої хвороби Георгій Миколайович пішов із життя. Щедрий талант самобутнього митця, художника, музиканта, вчителя передався і продовжується у його дітях і онуках».

Надрукувати