12 вересня 1875 року у с. Ромашки на Канівщині в священницькій родині народився Олександр Кошиць – український диригент і композитор, вчений-етнограф і письменник, один із засновників Української республіканської капели, яка прославила українську пісню, зокрема "Щедрик" М.Леонтовича у всьому світі, давши концерти на різних континентах.
"На мою долю випала честь показати всьому світові душу нашого народу", – говорив про свою місію на чолі Української капели Олександр Кошиць. І, поза сумнівом, мав рацію.
Він закінчив Богуславське духовне училище і Київську духовну семінарію, авчався у музичній школі М. Лисенка. Отримавши ступінь з богослов'я, деякий час викладав, а також у 1903-1905 рр. збирав і записував українські козацькі пісні на Кубані, які згодом опублікував у збірці «500 кубанських народних пісень».
У 1912 році О.Кошиця як диригента запросив до свого театру Микола Садовський. Там він поставив опери Миколи Лисенка, написав музику до п'єс «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького, «Казка старого млина» Спиридона Черкасенка та ін. У 1916-1917 рр. був диригентом і головним хормейстером Київської опери.
У січні 1919 року він разом з Кирилом Стеценком за наказом Симона Петлюри створили Українську республіканську капелу, яку також називали культурною армією Петлюри. Вже у березні 1919 р. капела під керівництвом О.Кошиця була відряджена українським урядом для пропаганди національного музичного мистецтва за кордон, і з величезним успіхом виступила у всіх країнах Західної Європи, в США, Бразилії, Аргентині, Уругваї, Чилі, Кубі.
Репертуар капели складали українські народні пісні в обробці О.Кошиця, М.Лисенка, М.Леонтовича, К. Стеценка та інших композиторів. Так, у 1922 році в Нью-Йорку вперше прозвучав славнозвісний «Щедрик» М.Леонтовича, що став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі.
Також вважається, що в 1929 році Джордж Гершвін почув у виконанні хору Кошиця колискову «Ой ходить сон коло вікон…» (Кошиць здійснив хорову обробку фортепіанної мініатюри В.Барвінського), і мелодія цієї пісні лягла в основу арії Summertime з опери «Поргі та Бесс» і згодом стала одним з найпопулярніших джазових стандартів.
З 1926 року Олександр Кошиць мешкав у Нью-Йорку, працював у США та Канаді над підготовкою диригентів, писав церковні твори та переобробляв народні пісні, популяризуючи українську музику.
Він дуже сумував за батьківщиною і понад усе хотів бодай раз до кінця життя побачити рідний Київ. Та не судилося: радянська влада не дала дозволу на приїзд. Так і скінчився земний шлях Олександра Кошиця на іншому боці землі 21 вересня 1944 року у Вінніпезі. Промовистим свідченням пошани і любові до нього стали пишні багатолюдні похорони: попрощатися з композитором прийшли близько 5 тисяч українців. Поховали О.Кошиця у мавзолеї вінніпезького цвинтаря Ґлен-Іден (Glen Eden), де зазвичай ховають визначних православних канадців українського походження.
Diaspora.ua