Операція «Оверфлайт»: тріумф з присмаком трагедії

Перегляди: 380

Ця подія належить до загадок історії ХХ століття. Деякі дослідники називають її світовою сенсацією. Офіційно носила назву «Операція Оверфлайт» (з англійського «Переліт»). Пов’язана вона із спробою американського розвідувального літака Локхид U-2, керованого пілотом Френсисом Пауерсом, пролетіти майже 2000 кілометрів над територією Радянського Союзу і зробити аеро-фотозйомки важливих військових об’єктів, насамперед ракетних установок.

Згубні ілюзії микити Хрущова

У 1957-1960 я проходив службу у Військово-Повітряних Силах СРСР, був авіаційним механіком прицілів та обчислюваних блоків. Обслуговував важкі бомбардувальники далекої дії Ту-16. Ще навчаючись у Полтавській ШМАСі (школа молодших авіаційних спеціалістів), чув розповіді про фантастичні літаючі об’єкти. Вони начебто періодично проводять розвідувальні польоти над територією СРСР на недосяжній для наших винищувачів та зенітної артилерії висоті і виконують спеціальні зйомки. Правдивість повідомлень підтвердилася, коли я прибув на місце проходження подальшої служби у місто Стрий Дрогобицької області (тепер це Львівщина). Одного ясного весняного ранку, коли ще сонячний диск випірнав з-за лісистих вершин Бескиду, у синьому небі з’явився літак. «Знову «Рама», – зітхнув напарник, механік третього року служби Євген. – Давненько не бачили, мабуть, якась нова військова частина прибула у Прикарпаття, ворог хоче знати». Сержант пояснив, що «Рама» – то американський літак останньої марки, має найновішу спостережну знімальну апаратуру, дальність польоту до 3000 кілометрів. Основна його перевага: він може підійматися на висоту до 24 кілометрів. «Сам розумієш, – казав Євген, – ми його дістати не можемо».

Третій рік служби я продовжив у Мелітополі. 1 травня 1960 року наш полк, як завжди, вивели на святковий військовий парад. Чекаючи початку ходи, ми помітили – з трибуни поспіхом пішли командир полку, начальник місцевого гарнізону, усі старші офіцери, у якомусь сум’ятті спілкувалися між собою керівники міста. Аж під вечір у казармі через радіоприймачі ми почули хвилюючий тембр відомого московського диктора Левітана: «Говорить Москва. Працюють усі радіостанції Радянського Союзу. Слухайте екстрене повідомлення ТАРС!». Диктор, нарощуючи емоції, повідомив: сьогодні о 8 годині 30 хвилин ранку поблизу міста Свердловська радянською ракетою «Факел» з першого пострілу збито американський висотний літак-розвідник Локхід U-2, який порушив повітряний простір СРСР». Далі пішли речитативи про силу і міць радянської держави, сміливих і непереможних воїнів, які надійно охороняють священні рубежі нашої батьківщини. Особливо вихвалялися солдати і офіцери зенітного дивізіону, озброєння якого складається з новітніх балістичних ракет, однією з яких і збито літак.

Нас, рядових військовослужбовців, насторожив той факт, що ні другого, ні наступних днів до видатної події радіо детально не поверталося, а техніки і екіпажі, які зазвичай люблять потріпатися у каптьорках чи на зеленій траві аеродрому, чомусь не виявляли розмовного ентузіазму. Москва мовчала, з різних відомств і частин доходили різні чутки.

Сказати, що військові не любили керівника Компартії і держави Микиту Хрущова – нічого не сказати: вони його ненавиділи. Особливо авіатори. На те були вагомі причини. У армії на той час служило щонайменше відсотків 60-70 офіцерів – учасників Другої світової війни, а у авіації – й того більше. Перемогу над фашизмом фронтовики пов’язували з іменем Сталіна, вони звинувачення вождя у культі особи не сприйняли. А тут ще тупуватий Микита звільнив з посади міністра оборони СРСР «маршала перемоги» Г. Жукова, якого за місяць до цього удостоїв четвертої Золотої Зірки Героя Радянського Союзу, і який три роки тому врятував Хрущова від вигнання з Кремля групою змовників-сталіністів. По авіації Хрущов ударив особливо боляче: він був затятим прихильником ракет, постійно заявляв, що з появою ракет відпала необхідність утримування Військово-Повітряних сил, авіація і морський флот потрібні лиш для парадів, ескортів та дружніх візитів. Хибна і некомпетентна думка керівника країни призвела до трагічних наслідків під Свердловськом.

«Дракон» і комікадзе

1 травня 1960 року о 5 годині 36 хвилин ранку підрозділи радянської Протиповітряної оборони (ППО) засікли при перетині кордону з Афганістаном невідомий літак, що летів на висоті 24 кілометри. Порушник поминув уже Памір, Байканур, тримає курс у напрямку Свердловська. Про політ доповіли у Москву, там вже почався військовий парад і демонстрація на Красній площі. На трибуні Мавзолею заметушилися: Хрущов робив непомітні втики міністру оборони Р. Малиновському, маршалу авіації генералу Бірюкову, той виходить на командуючого винищувальною авіацією генерала Савицького. Летить наказ у Свердловськ командирам авіачастин: «Атакувати порушника літаками, розташованими у зоні». Того дня на аеродромі чергували заступник командира ескадрильї капітан Борис Айвазян і льотчик Сергій Сафонов. Вони вже готувалися злетіти на перехват порушника на своїх МіГ-19.

Несподівано звучить інша команда. На аеродромі зробив непередбачувану посадку для дозаправки літак найновішої конструкції Су-9. Льотчик-випробувач старший лейтенант Ігор Ментюков переганяє його із заводу у частину призначення. На літаку ще не встановлене озброєння, пілот без гермошлема і висотного костюма. Але його машина має надзвукову швидкість і стелю понад 20 кілометрів без форсажу. На зв’язок з Ментюковим виходить генерал Вовк: «Злітати негайно. Завдання – знищити ціль. Тараном. Наказ «Дракона». «Дракон» – пароль генерала Савицького. Старший лейтенант мав право відмовитися, знав: йде на неминучу смерть… Та вірний військовому обов’язку, попросив потурбуватися про матір і дружину – вона чекає дитину. Су-9 стрімко злетів у безмежну голубінь, назустріч невідомому йому небезпечному противнику. Не варто описувати хід двобою: діями радянського пілота– комікадзе керували… із землі. І сьогодні ті дії залишаються нез’ясованими. Точно відомо лиш те, що Су-9 наближався до «Локхіда» на відстань до 25 метрів, але зіткнення не сталося; у машині закінчувалося пальне, пілоту наказали приземлитися. Порушник, не змінивши курсу, продовжував розвідувальний політ.

Юрій Матівос

(Далі буде)

ФОТО: Френсіс Гері Пауерс перед початком перельоту; літак Локхид U-2 у польоті.

Надрукувати