Перший авіаконструктор – із наших степів

Перегляди: 404

У серпні Україна відзначить День авіації. 8 вересня у мешканців Кропивницького буде свій авіаційний ювілей – цього дня 110 років тому над містом здійснено перший політ літака у голубінь п’ятого океану. Зародження авіації пов’язане з іменем уродженця мальовничих берегів літописної річки Великої Висі, першого авіаконструктора з України Олександра Кудашева, ім’я якого замовчувалося ціле століття.

Історичні джерела, що подають короткі біографічні дані про Олександра Сергійовича Кудашева, вказують день його народження – 9 (за новим стилем 21) лютого 1878 року. Після повідомлення про місце народження – Петербург, стоїть знак запитання. Для читачів це попередження, що вказану дату не можна сприймати як достовірну. Автор статті не мав документальних доказів щодо справжнього місця народження людини, якій долею судилося стати винахідником у галузі авіації, творцем першого літака вітчизняної конструкції з бензиновим двигуном. Рік і місце смерті конструктора взагалі невідомі, біографія рясніє білими плямами. Я розпочав власні пошуки ще у 2010 році, коли в Україні вперше готувалися відзначати 100-ліття вітчизняної авіації. Перші результати досліджень виклав на сторінках газети «Голос України» 5 червня того ж року. З того часу публікацій у пресі значно побільшало, але загадок від того не поменшало.

…Князівський рід Кудашевих відомий з першої половини XVI століття, родоначальником його був башкирський князь Єфай. Представники гілки роду, з якого походять Кудашеви, свого часу прийняли православну віру і перейшли на службу Росії, відігравши немалу роль у становленні самодержавства та зміцненні імперії. У 1768 році княгині Кудашевій на берегах річки Малої Висі подаровано понад вісім тисяч десятин землі з поселеннями, у яких проживало 918 людей. Маєток поміщиця заснувала у слободі, яку назвала своїм прізвищем – Кудашева. У подальшому слобода майже на півтора століття стала новою батьківщиною далеких нащадків башкирських князів. Вони поступово забули своє походження, асимілювалися з іншими родами, у другій половині XVIII століття це вже були представники вищого аристократичного прошарку російського суспільств і великі землевласники на території України.

Родослівна українських Кудашевих вивчена з часів сина княгині Давида. Роки його життя 1737– 1840. Якщо це так (ці дати незалежно один від одного подають кілька дослідників), то Дмитро Іванович прожив на світі 103 роки. Дивного у цьому загалом немає: адже злиття крові двох народів, живильне повітря і довкілля степової України дуже сприяли довголіттю. І те, що одного з восьми дітей, сина Сергія, дружина подарувала полковнику, коли йому було 58 років, теж треба вважати щедрістю природи Приінгулля. Саме той, Сергій Іванович, народився 1795 року у слободі Кудашевій. У житті обрав, як і батько, військову службу, був учасником війни з Наполеоном, деякий час обіймав посаду предводителя дворянства Херсонської губернії, до якої належало його володіння. Сергій Давидович нажив десятеро дітей – звичне явище тієї епохи. Один з синів – теж Сергій і став батьком майбутнього авіаконструктора.

Тепер зрозуміло, чому автор статті в енциклопедії при визначенні місця його народження поставив знак запитання: ним аж ніяк не міг бути Петербург. Ми ж маємо всі підстави стверджувати: творець першого українського аероплана народився у Малій Висці. Жив там, правда, недовго, бо у 1880 році Кудашеви продали свої володіння іншим власникам і переїхали у Петербург. Малому Олександру тоді виповнилося два роки. У столиці й минули його дитячі та юнацькі літа. Там він здобув вищу освіту, закінчивши Петербурзький інститут інженерів шляхів. Як було прийнято у ті часи, молоді фахівці мали відпрацювати певну кількість років безпосередньо на виробництві. Олександра Кудашева направили на будівництво залізниці Тифліс (Тбілісі) – Карс (тепер у Туреччині). Працюючи далеко від центральних місць, серед людей з іншими поглядами, традиціями, мовами Олександр увесь вільний час віддавав читанню періодичних видань, що надходили на Кавказ. Особливою популярністю читачів у ті роки користувалися журнали «Наука і спорт», «Бібліотека повітроплаванн», «Ілюстрований авіаційний журнал». Тут друкувалися найцікавіші новини науки і техніки, особливо авіаційної та автомобільної. Молодого інженера такі теми цікавили найбільше.

Олександр уважно читав усе про авіацію. Описи планерів американського професора Октава Шанюта і німця Отто Лілієнталя, лекції московського професора Миколи Жуковського і професора Київського політехнічного інституту Миколи Делоне, повідомлення про досягнення братів Райт, конструкторів Блеріо, Фармана і Вуазена не сходили тоді з сторінок видань. Кудашев прочитував їх на одному подиху, все більше проймався ідеями підкорення безодні п’ятого океану і створенням повітряних машин. Влітку 1899 року, відпрацювавши обов’язковий термін на Закавказзі, маючи теоретичний і практичний досвід роботи з механічними машинами, Олександр Кудашев приїздить до Києва. Саме у цьому місті щойно відкрився політехнічний інститут європейського зразка, у ньому концентрувалися найкращі наявні наукові кадри. А головне, у вузі працював невтомний теоретик і пропагандист повітроплавання Микола Делоне.

17 серпня 1909 року відбулося перше засідання осередку Київської школи літакобудування, що одержав назву Товариства повітроплавання. Теоретичну основу для роботи конструкторів заклали лекції професора Делоне, якого пізніше називатимуть вітчизняним ученим у галузі механіки, одним з піонерів планеризму, пропагандистом і популяризатором авіаційних знань в Україні. Це йому належить ініціатива створення Товариства повітроплавання, яке стало своєрідною авіаційною школою. Кілька слів з біографії Миколи Делоне. Народився 21 січня 1856 року у Москві, ріс здібним, розумним і надзвичайно допитливим. Ці природні якості привели молодого Делоне до Московського університету. Хлопець потрапив у поле зору одного з найшановніших викладачів закладу – родоначальника російської авіації М. Жуковського. Лекції професора справляли особливе враження на студента Делоне. Коли він слухав захоплюючі висновки ученого про спостереження польоту птахів, здавалося – сам піднімався у небо на легких і міцних крилах. Юнаку передавалася ідея створення літальних апаратів, важчих за повітря.

Свій задум Делоне почав втілювати у реальні справи під час викладацької роботи у Київському політехнічному інституті, у якому невдовзі став професором. У цьому науковому центрі Микола Борисович знайшов палких прихильників і послідовників своєї прогресивної, спрямованої у майбуття мрії. Авіаційну школу Делоне за час її існування (діяла до 1916 року) пройшли десятки авіаторів-пілотів, конструкторів, механіків. Один з послідовників професора Делоне, викладач Одеської авіашколи Павло Кузнєцов вперше у світі піднявся у небо на літаку французького виробництва «Блеріо – 11» з дружиною Домникією. Ця історична подія відбулася 27 серпня 1910 року (8 вересня за новим стилем) у місті Єлисаветграді (тепер Кропивницький). Протягом 1910-1911 років чотири літальних апарати власної конструкції створив викладач Київського політехнічного інституту, член Товариства повітроплавання Олександр Сергійович Кудашев.

…На початку 1910 року газети та журнали Росії наввипередки повідомляли про величезний інтерес, що виник у суспільстві до авіації – польотами у небо «захворіли» багато молодих людей. Почалося змагання конструкторів: хто створить перший російський літак з двигуном внутрішнього згоряння? (До цього літальний апарат виготовив морський інженер О. Можайський, але його аероплан був оснащений паровим двигуном і в небо не піднімався). У суперництві виявилося три лідери: рижанин Теодор Калеп, петербуржець Яків Гаккель і киянин Олександр Кудашев. Калеп, щоб виготовити власний літак, вклав у нього усі свої грошові заощадження і навіть продав коштовності дружини. Але йому не пощастило – він спізнився зі стартом першого літака своєї конструкції буквально на кілька днів. Гаккель теж поніс величезні матеріальні затрати, будуючи аероплан. 24 травня 1910 року (6 червня за новим стилем) пілот підняв своє творіння у повітря. У день свого тріумфу конструктор ще не знав, що його випередили на… цілу добу!

…Сонячний теплий ранок 23 травня (5 червня) 1910 року. Іподром на станції Пост-Волинський (Сирець) у передмісті Києва (тепер там розташований Міжнародний аеропорт Жуляни імені Ігоря Сікорського). Від землі на висоту до двох метрів відривається і пролітає близько 300 метрів аероплан конструкції інженера-викладача Київського політехнічного інституту Олександра Кудашева, керований самим конструктором. Це був формений біплан «Кудашев-1» з тягловим гвинтом. Апарат важив 320 кілограмів, був оснащений двигуном «Анзані» потужністю 35 кінських сил. Каркас літака мав площу 32 кв. м несучих поверхонь, виготовлений з дерев’яних рейок і обтягнутий прогумованим полотном. Від попередніх моделей літаків, що піднімалися у небо до Кудашева, винахід київського конструктора відзначався тим, що працював на бензині, у той час як двигуни інших літальних апаратів заправлялися етиловим спиртом. У повітря піднімається аероплан, сконструйований професором кафедри опору матеріалів Київського політехнічного інституту князем Олександром Кудашевим. Причому князь виступав у двох особах: якщо інші конструктори довірили свої дітища професіональним літунам, то Кудашев сам пілотував створений ним аероплан. Як це не парадоксально звучить, але традиційно російська бюрократія не визнала політ київського конструктора і пілота. Пояснювали це тим, що у Петербург не надіслали попереджувального повідомлення і на льотному полі не була присутньою певна кількість спостерігачів з берегів далекої Неви. Ось чому у царській Росії досягнення киянина Кудашева не було зареєстроване і офіційно визнане.

…Вони познайомилися у французькій Ніцці. Там 2-10 квітня1910 року відбувалися міжнародні авіаційні змагання найкращих авіаторів Європи. Тріумфатором на них став одесит Михайло Єфимов. Він одержав усі призи, що їх виборювали учасники перегонів. У їх числі і політ з пасажиром на борту. Тим пасажиром був… Олександр Кудашев. Князь спеціально прибув до Ніцци, щоб повчитися майстерності водіння аеропланів. Адже Єфимов здійснив перший політ у країні над Одесою усього лиш місяць тому. Найвищою серед нагород, одержаних на змаганнях у Ніцці, Михайло Єфимов завжди вважав повідомлення про те, що його обрано почесним членом Київського товариства повітроплавців. І ще уславлений авіатор все своє життя зберігав лист, надісланий йому князем Кудашевим після свого вдалого польоту у Києві. «Першому російському авіатору – перший російський аероплан, що піднявся у повітря, та його творець, шлють свій привіт».

…Після вдалого випробування літака своєї конструкції, життя винахідника, як не дивно, ускладнилося, у нього загострилися стосунки з іншими конструкторами інституту та студентами-авіаторами. Піддавшись умовлянням багатих російських підприємців, які передбачали колосальну наживу від авіабудування, що бурхливо розвивалася, князь Кудашев перебрався до столиці імперії. Є неперевірені свідчення, що він викладав у петербурзькому електротехнічному інституті. У 1911–1912 роках Олександр Сергійович працював на Русо-Балтському вагонному заводі. Саме там, у Ризі, ним було збудовано літак "Кудашев-4", який у своїй конструкції переважав зарубіжні. 2 квітня 1911 року конструктор піднявся на ньому у випробувальний політ над іподромом в Золітуді, у подальшому інженер працював над вдосконаленням аероплана. За моноплан Кудашева, продемонстрований на першій повітроплавальній виставці у Петербурзі у квітні 1911 року, автор одержав Велику срібну медаль. А через два місяці на цьому ж літаку Кудашев брав участь у змаганнях під час "Авіаційного тижня". Слід відзначити конструктор будував літаки за власні кошти. Втім, інші так само.

Подальша доля Олександра Сергійовича залишається недостатньо дослідженою. За однією версією, після виникнення конфлікту з керівництвом Русо-Балтського заводу, він переїхав до Франції, де з 1914 року викладав у вищій Політехнічній школі у Парижі. За іншою – загинув під час революційних подій у 1917 році. Дата смерті та місце поховання першого авіаконструктора України невідомі. Князь Ріфкат Кудашев (біограф роду Кудашевих) пише, що у списках похованих у російському некрополі на цвинтарі Сен-Женевьєв-де-Буа (під Парижем) О. С. Кудашев не значиться. Але пошуковець вважає, що список поховань іноземців на цьому цвинтарі не повний. До того ж, під Парижем є й інші кладовища, на яких може почивати піонер української авіації. Можливо, версія щодо Парижа фіктивна. Адже у роки 1-ї світової війни розвідки країн – її учасниць докладали багато зусиль аби заманити на свій бік чи викрасти авіаційних спеціалістів: саме у ті роки народжувалася воєнна авіація. Можлива і загибель пілота Кудашева у повітряних сутичках з німецькими та австрійськими противниками. У будь-якому випадку дослідникам історії Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» є над чим працювати. Як докір, можна закинути дослідникам авіації в України – прізвище О. С. Кудашева не занесено до Енциклопедії Історії України, яка видавалася у роки незалежності. Україна – одна з провідних держав Європи, у яких розпочиналася ера авіації. Вона пройшла шлях від первісного аероплана «Кудашев-1» до наймогутнішого сьогодні у світі повітряного велета АН-225 «Мрія».

Юрій Матівос

Світлини: аероплан «Кудашев-1», емблема авіаторів політехнічного інституту; О. С. Кудашев; аероплан «Кудашев-4»; група учасників першого Авіаційного тижня у квітні 1911року, перший зліва О. Кудашев; меморіальна дошка на честь О. Кудашева; авіаційний знак, випущений у радянські часи.

P.S. Наступна розповідь про політ аероплана над Єлисаветградом 8 вересня 1910 року.

Надрукувати