8 жовтня 2025 року свій 85-річний ювілей відзначив відомий поет, член Національної спілки письменників України Іван Йосипович Герун (Гайворон).
Майбутній поет народився у 1940 році в місті Гайворон на Кіровоградщині в родині залізничника. Закінчивши сім класів, захоплений романтикою цілинних земель, рушив у Казахстан, хоч і професії якоїсь не мав, але мав роботящі ще з дитинства руки і юну снагу. І лише після багатьох літ випробувань трудовими буднями зміг стати студентом, до речі про вищу освіту Іван мріяв ще з юних літ, мріяв і серед північних вітрів-морозів і на цілині. Вступати довелося аж тричі, поки виборов право на навчання.
У 1971 році закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Саме у студентські роки з’являються в газетах, журналах і альманахах перші вірші Івана Гайворона.
Життєвий досвід став у пригоді Івану Йосиповичу. «Авторові, ‒ писав у передмові до книжки «Багряні громи» Володимир Забаштанський, ‒ корились камінь і криця, вічна мерзлота Півночі і спекота Казахстану; він з успіхом може розробляти будь-яку тему».
У творчому доробку поета добрий десяток збірок поезії: «Багряні громи» (1984), «Сходження» (1989), «Екліптика духу» (2001), «Божа ріка» (2003), «Для чого народивсь, живу навіщо?» (2004), «Із попелу твориться порох» (2005), «Обліпиха» (2006), «Світовидність» (2007), «Гардовий шлях» (2008), «Людяність» (2014), «Наутілус» (2017); книга для дітей «Золота підсака» та ін., які він передав до нашого музею.
Вітаємо нашого земляка, чию творчість високо оцінили такі відомі літератори, як Василь Герасим’юк, Микола Сулима, Борислав Степанюк, Дмитро Білоус, Петро Перебийніс та ін.
А небеса пливуть в осіннім клоччі.
Від майських днів залишилась ропа.
Прогнилі гнізда світяться сорочі.
Крізь них, мов сито, сіється крупа.
І де вони, весняних крил жар-птиці,
Де їх причали, у яких краях,
Що навіть думи ‒ ярі блискавиці ‒
Не можуть їх вернуть на отчий шлях?
В моїх словах немає оптимізму,
Та все ж моє всміхається лице.
Проміниться і крізь колючу тризну
В гнізді надії золоте яйце.
Літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого