На початку листопада – 220 років одному із найвидатніших оперних басів у світі, основоположнику українського і російського вокально-сценічного мистецтва, який народився у нашому місті.
Петров Йосип Опанасович народився в місті Єлисаветграді. Батька він не пам’ятав. Йосип жив із матір’ю Євдокією Савелівною, яка займалася дріб'язковою торгівлею товарами, виготовленими власноруч. Її знали в місті також як відмінну кухарку. Родичі Йосипа з материнського боку, на прізвище Петрови, були єлисаветградські купці 3-ї гільдії з грецьким корінням.
Дитинство хлопчика пройшло у будинку бабусі, де мешкала вся його рідня. Для навчання грамоті Йосипа був запрошений дячок. Вчитель був вражений здібностями свого учня, який сам здогадався, як із букв складати слова. Курс читання за церковними книгами, письма та арифметики був пройдений Петровим швидко та успішно. Але дружба учня з дячком продовжувалася. Хлопчик захопився читанням священних книг, ця любов залишилась у нього на все життя.
Ще дитиною Йосип проявив яскраві музичні здібності, завдяки яким дячок влаштував його до храму на крилос. У церковному хорі Петров почав співати з семи років. Його дзвінкий, дуже красивий дискант виділявся з хору. З часом дитячий дискант перетворився на могутній бас. Щасливий випадок змінив життя юнака. Його здібності помітив полковий капельмейстер Бехман, що квартирував у домі дядька Йосипа Петрова. Так хлопець почав навчатися музичній грамоті, грі на кларнеті, а згодом і на гітарі, балалайці, флейті, фаготі, контрабасі.
У 1826 році Йосип дебютував у своєму рідному місті Єлисаветграді в опереті Катарино Кавоса «Козак-віршотворець».З цього часу розпочалася нова ера в житті Йосипа Петрова. Він став провінційним актором і відчув на собі весь тягар і всі творчі радощі акторської долі.
Переїхавши до Миколаєва, Йосип виступав у оперетах, драмах, трагедіях у трупі І. Штейна, яка гастролювала на півдні Росії. У Полтаві актор зблизився з М. Щепкіним, творче спілкування з яким мало великий вплив на розвиток його сценічного таланту. У 1830 році Петров переїхав до Петербурга, де брав уроки співу в К. Кавоса.
Протягом багатьох років Йосип Опанасович співав на сценах Петербурзького Великого театру, Театру-цирку (у 50-х роках ХІХ століття), Маріїнського театру (1860-1878рр.).
Йосип Петров першим виконав написані саме для нього Глінкою партії Сусаніна і Руслана (опери «Іван Сусанін» і «Руслан і Людмила»), пильщика («Русалка» Даргомижського), Грозного («Псковитянка» Римського-Корсакова), Варлаама («Борис Годунов» Мусоргського).
Йосип Опанасович Петров належав до тих талантів, які визначаються відразу. Актор мав чудову дикцію, вільно володів жестами, вдало виконував монологи та співав складні арії голосом феноменальної сили, рівності, широкого діапазону, багатим на темброві відтінки. Незабаром він довів публіці ще й свою драматичну обдарованість.
У 30-х роках ХІХ століття серед різноманітних ролей репертуару Петрова особливо виділились ролі Каспара в опері Вебера «Вільний стрілець» та мандрівника в «Бронзовому коні» Обера. Саме в цих ролях актор вразив трагічністю образу, силою комізму та неперевершеною природністю.
У 1836 році вперше пролунала опера композитора М.І. Глінки «Іван Сусанін» з багатьма новаторськими прийомами: національним складом музики, типів, своєрідністю художніх завдань, оригінальністю їх виконання.
Нова опера Глінки «Руслан і Людмила» (1842) силою таланту, новизною та грандіозністю далеко перевершила все раніше створене композитором. Завдяки спільній творчості двох видатних акторів – Петрова та його дружини співачки Ганни Яківни Воробйової – вистава стала високим зразком для всіх інших сценічних художників.
Йосип Петров виступав і як камерний співак, виконуючи романси Глінки, Даргомижського, Мусоргського. Він був одним із найкращих виконавців українських народних пісень. Актор мав дружні стосунки з Тарасом Шевченком, який бував у нього вдома, бачив спектаклі за участю Петрова. 21 квітня 1876 року в Маріїнському театрі Санкт-Петербурга святкували 50-річний ювілей сценічної діяльності Йосипа Опанасовича Петрова. Йому була подарована на сцені золота медаль з діамантами. Серед інших цінних подарунків від товариств та приватних осіб був золотий вінок з діамантами, на кожному листочку якого було вигравірувано назву однієї зі 100 опер, виконаних митцем протягом довгої співочої кар`єри.
Йосип Опанасович Петров помер 11 березня 1878 року та був похований на Тихвінському цвинтарі в Санкт-Петербурзі.
З відкритих джерел