Той, хто любить Україну не лише до глибини душі, а й до глибини кишені (до 70-річчя Григорія Гусейнова)

Перегляди: 848

Сучасне українське суспільство опановує європейські практики: вчитись бачити, ідентифікувати земляків як своїх, сприймати свою локальну історію по-новому (хто тут народився, як він жив, його родичі й знайомі, яким було містечко чи село, середовище побутування тощо), і тим самим показати свою унікальність. Особливу роль у цих процесах відіграють харизматичні особистості, які несуть через певні культурні коди систему духовних цінностей. Саме такий Григорій Гусейнов – український письменник, журналіст, редактор літературного журналу «Кур’єр Кривбасу». член Національної спілки письменників України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Народився і провів своє дитинство на станції Помічна та у рідних у селі Вербівка (Глодоси) Новоукраїнського району. Навчався на факультеті української філології Одеського державного університету. Справжнім відкриттям для нашої літератури стала велика книга Григорія Гусейнова «Господні зерна». Велика не тільки за обсягом – вісім томів основного тексту, а також том під назвою «Post scriptum», укладений із листів-відгуків, листів – спогадів, плюс допоміжний томик «Р.Р.S. Алфавітний покажчик імен». Але й за задумом, за обширом охопленого історико-культурного й життєво-біографічного матеріалу. «Господні зерна» – це книга, точніше мегакнига, про Україну, про її долю впродовж останніх віків, про її вчених, підприємців, письменників, музикантів, військовиків, художників, громадських і культурних діячів, як тих, кого нині згадують і пам’ятають, так і тих, кого і за життя не дуже помічали. Саме за багатотомник «Господні зерна» у 2006 році Григорій Джамалович отримав Шевченківську премію. Тоді ж, виступаючи перед учасниками Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, він оголосив, що разом з Лігою українських меценатів започаткує своєрідну степову премію «Глодоський скарб», назва якої походить від села Глодоси, де проживала родина по материнській лінії, а також у 1961 році було знайдено унікальний скарб.

Мати Григорія Гусейнова – Ївга Руденко народилась і жила у селі Попівка (Ворошилівка), нині Вербівка Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про що й розповідається в автобіографічному романі «Сповідь дитинства: Станційні пасторалі».

До речі, книга посіла перше місце в рейтингу видань 2006 року в номінації «Сучасні мемуари», зараз перекладається і буде видана в Азербайджані, звідки родом батько пана Григорія…

В Україні є чимало премій, але всі вони від держави або громади, виплачуються з бюджетних грошей. Григорій Гусейнов, започаткувавши особисту мистецьку премію, створив своєрідний прецедент – як Шевченківська премія може бути продовжена у приватній! До речі, вона така єдина в Україні, лауреати визначаються професійним середовищем і виплачується з особистих коштів засновника. Трохи пізніше, у Луцьку, Віктор Корсак (власник приватного музею сучасного мистецтва), в пам'ять про свого батька Івана Корсака, заснував премію за кращий історичний роман.

Інноваційно привабливим є й сам порядок вручення премії «Глодоський скарб». Включає обов’язкову спільну поїздку організаторів й лауреатів до цікавого маловідомого місця, що надає можливість популяризувати, відкривати невідому Україну, яку упродовж свого творчого життя презентує різними засобами Г. Гусейнов. Так, лауреати премії вже побували з творчими поїздками у Вінницькій, Волинській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Черкаській та Чернігівській областях.

Отже з 2007 по 2017 роки лауреатами премії «Глодоський скарб» стали:

2007 – Тарас Компаніченко – заслужений артист України, бандурист, кобзар, лірник, лідер групи «Хорея козацька» (м. Київ). Перше вручення відбулось на Кіровоградщині, в приміщенні Єлисаветгргадського земського училища, а гості відвідали Хутір Надія.

2008 – Віктор Неборак – поет, прозаїк, літературознавець, есеїст, прокуратор Бу-Ба-Бу (м. Львів).

2009 – Емма Андієвська – письменниця, мисткиня, художниця-авангардистка, поетка Нью-Йоркської групи (Мюнхен, Німеччина).

2010 – Кость Москалець – поет, прозаїк, критик, есеїст, перекладач, музикант, автор пісень, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка (Бахмацька група – ДАК) (м. Бахмач).

2011 – Мирослава Которович – скрипалька, викладач Національної музичної академії (м. Київ).

2012 – Андрій Бондаренко – український співак (м. Санкт-Петербург).

2013 – Віра Вовк – письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург, перекладачка, учасниця Нью-Йоркської літературної групи (Ріо-де-Жанейро, Бразилія): та Ліда Палій – член Національної спілки письменників України, поетеса, прозаїк, малярка, графік, археолог та мандрівниця (Торонто, Канада).

2014 – Марко Роберт Стех – письменник, літературознавець, директор Видавництва Інституту українських студій (Торонто, Канада).

2015– Валентин Васянович – режисер, продюсер, сценарист і оператор: та Володимир Тихий – продюсер, режисер, постановник (м. Київ).

2016 – Іван Яцканин – голова Спілки українських письменників Словаччини, головний редактор часопису «Дукля» та журналу «Веселка» (м. Пряшів, Словаччина).

2017 рік — письменник, есеїст, перекладач і літературознавець Андрій Содомора (м. Львів).

За 11 років премію отримали 13 осіб, з них: жінок – 4, чоловіків – 9; мешканці України – 7 (Київ – 4, Львів – 2, Чернігівщина – 1); мешканці інших держав – 6 (Бразилія – 1, Канада – 2, США – 1, Росія – 1, Словаччина – 1).

З часом, у непростих економічних умовах, сума відсотків банку значно зменшилась, треба було шукати нові можливості. Так трапилось, що цього ж року Григорій Джамалович отримав тяжку травму, яка вимагала лікування та реабілітації. Щорічна традиція вручення премії перервалась, але премія «Глодоський скарб» жива! Її організаційно та фінансово підтримав відомий і шанований у наших краях дослідник та видавець альманаху «Інгульський степ» Владислав Сердюк.

За словами Григорія Джамаловича, лауреати за 2018 та 2019 роки вже визначені, вручення премії поки що відкладено через карантин. Так що інтрига зберігається…

Григорій Гусейнов часто приїздить на батьківщину, до Помічної, презентує новинки місцевій громаді – робить щедрі подарунки: всі його твори зберігаються у вагоні-музеї, що на залізничній станції, а також, у музеях місцевих шкіл №1 та №3. Цей унікальний чоловік поєднав у собі кращі риси українського та азербайджанського народів – любов до рідного краю, потяг до творчості, відповідальность, порядність, працьовитість, чуйність, простоту й щедрість душі – це відомо усім, хто з ним бодай раз спілкувався. У місті Кропивницькому завжди проводить декілька зустрічей-презентацій у педагогічному університеті, обласній бібліотеці імені Дмитра Чижевського і, обов’язково зустрічається учителями, у інституті післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського.

Так трапилось, що сьогодні завдяки реформі місцевого самоврядування Добровеличківський та Новоукраїнський райони об’єднано, але їх давно вже поєднав у свої творах Григорій Гусейнов, людина яка прославила наш край у віках, оскільки ніхто не дослідив і не написав більше про глибоку сутність процесів, що відбувались саме на цих теренах у різні часи і, таким чином, зафіксував у пам’яті нащадків – увічнив. Можливо, у центрі району – Новоукраїнці, варто створити літературну вітальню, де можна буде презентувати творчість і багаторічну працю нашого земляка. Особливе ставлення у Григорія Джамаловича до села Глодоси, він усіляко його популяризує. Адже там, де премія вручається, хто її отримує, завжди цікавляться – що це за місцина Глодоси, чим воно цікаве і чи справді там знайдено скарб, чи це просто бренд… Також принагідно з радістю спілкується із глодосянами… ось одна з них, на фото – Василь Нудний, Лариса Гайда, Оксана Коломійченко і Григорій Гусейнов.

Заснування та вручення премії «Глодоський скарб» сприяє формуванню позитивного іміджу нашого краю, оскільки презентує його світу, а також, за відомим висловом Юрія Шевельова, сприяє поширенню культури добрих прикладів. На жаль, наші земляки, як своєрідний бренд, поки що мало присутні як на місцевому, так і у світовому культурологічному ландшафті.

Григорій Гусейнов – громадянин-патріот, який, за відомим висловом Є. Чикаленка, «любить Україну не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені». А сама назва «Глодоський скарб» викликає зацікавлення та бажання дізнатись більше про сам скарб, його історію й сучасну реальність, таким чином значна кількість людей не тільки в Україні, а у світі дізнаються про оригінальність і неповторність культурної аури нашого краю. Актуальним є також фактор пошуку креативних ідей та форм їх реалізації. Присудження премії «Глодоський скарб» діячам, які популяризують українську культуру у світі, є суттєвою складовою культурної дипломатії як своєрідного діалогу культур.

Лариса Гайда

Фото: з музею історії освіти Кіровоградщини та відкритих джерел.

Надрукувати