До цього прагнуть головні героїні Магда і Марія п’єси «Компаньйонки», прем’єра якої відбулася у Кропивницькому муніципальному театрі сатири 24 жовтня.
За сюжетом, дві вже не дуже молоді донедавна незнайомі жінки, одна – в минулому викладачка мистецтв, а друга – гувернантка, які опинилися у непростих життєвих обставинах, вирішують змінити власну долю, ставши компаньйонками. І ось тут починається найцікавіше – пошук самих себе. Спочатку жартома, а далі з повною серйозністю вони пірнають у благословенне заняття – театр. Змінюють образи, співають, жартують, танцюють, отримують задоволення від гри. (У головних ролях заслужена артистка України Вікторія Майстренко та Лариса Коваленко.)
У власних імпровізаціях вони прагнуть уподібнюватися до співачок Сари Бернар, Марії Каллас, танцівниці Мати Харі та інших відомих виконавиць початку 20 століття. Проте побоюються бути схожими на Марію Заньковецьку та Соломію Крушельницьку, бо «їх в Україні усі знають», тож жандарми відразу «загребуть».
Під час особистих зізнань, кожна із жінок розповідає про власну нелегку долю. Ось кілька цікавих висловів: «Начиталася своїх Кобилянських та й повірила, що жінка може бути сама собі ціллю?», «МАГДА. Ти була щаслива. Чому ж покинула свій рай? МАРІЯ. За гріх волелюбності», «Коли зради ніби й нема, але твій ідеал падає з п’єдесталу. І це неважливо, що ти сама його туди поставила. Що ти бачила в ньому більше… ти бачила в ньому велич і світло». Несподівано жінки приходять до висновку: «Треба зробити так, щоб... щоб залишитися вільними. Не в сенсі від жандармів...»
Урешті-решт, у насиченому коловороті подій героїні вдало влаштовують своє подальше життя: одна виходить заміж за князя, а друга, як і прагнула, стає науковицею.
Протягом вистави слова і вчинки Магди і Марії проникнуті ліризмом та співчуттям, який часто переплітається з іронією та жартами. Тому Ігор Полєвой, режисер-постановник вистави, визначив жанр п’єси як драмеді (комедійна драма).
Варто зауважити, що п’єса написана не так давно, в наш нелегкий час. А грайливі комічні події, зображені у ній, на мій погляд, інколи не співпадають з настроями теперішньої жорсткої реальності. Чому так? Про це я вирішила поспілкуватися з авторкою «Компаньйонок» – драматургинею, літературною редакторкою із Запоріжжя Наталею Ігнатьєвою, яка приїхала на театральну прем’єру. Вона розповіла:
– Час подій у п’єсі я свідомо обрала умовно спокійний в політичному розумінні. Між 1900-1914 роками. Це епоха модерну, яка виявилася мистецьки багатою як для України, так і інших країн світу. І мені хотілося в цьому часі трошечки побути. Зануритися в щось особливе, кайфонути в цьому вимірі не десь в Америці, Європі, а саме в Україні. Я чітко розумію, що будь-яка подія не є поза політикою. Люблю епоху джазу (20-30-ті роки минулого століття). У цей час Україна переживала періоди визвольних змагань, революцій, Голодоморів, розстріляного відродження... Не до джазу.
У «Компаньйонках» героїні прагнуть бути схожими на Сару Бернар, яка ще не так давно сяяла на сцені. Лунають згадки про Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, котрі на той час живі-здорові й пишуть тексти. Стиль мовлення – не зовсім той, що на початку 20 століття, і відрізняється від побутового мовлення нас теперішніх. Я його стилізувала.
Що стосується патріотизму, на цю тему я пишу вірші, коли мені хочеться висловитися про те, що болить. Маю вже п’ять опублікованих п’єс, а також деякі заготовки, які ще не демонструю. В цих творах про те, що було 2017-18, бо війна розпочалася не вчора і не в 22 році. Йдеться про те, що нас хвилює і що цікаво.
Ніколи не писала спеціально патріотичних текстів, п’єс. Проте патріотизм в мене в душі, це почуття природне. Його не треба ні контентувати, ні прищеплювати, і від когось його вимагати. Він або є, або його немає. Мої п’єси про те, що всім важливо і що мені самій цікаво. Вони заохочують думати про себе, про пошук свого місця в житті, про свою особистість, про свої стосунки. Де люди мають брати сили, щоб перебороти цю складну реальність? Вони ходять до театру, щоб відпочити морально, перезарядитися, взяти тої енергії, якої не вистачає в реальному житті.