Наприкінці нинішнього вересня – 175-річчя українського композитора, піаніста, музично-громадського діяча Михайла Колачевського.
Михайло Колачевський народився у сім'ї дрібного поміщика в с. Попівка на Полтавщині (нині Кіровоградської обл.). Дитячі роки його минули в оточенні, де звучала народна музика. Здобув юридичну і музичну освіту. В 1876 р. закінчив Лейпцігську консерваторію по класу теорії композиції. Навчався юнак на кілька років пізніше від Миколи Лисенка й у тих самих педагогів.
Після повернення на батьківщину жив і працював у Кременчуці. З 1890 р., впродовж десятиліття, керує управою Кременчуцького земства. За цей час багато зробив для розвитку земських шкіл і лікарень.
У селі Рокитному знаходився маєток Калачевського та парк з дерев, які він привозив із різних країн світу. В цьому селі композитор прожив майже все своє життя, написав більшість творів. Найвидатнішим твором композитора стала побудована на основі народних мелодій "Українська симфонія" – дипломна робота, вперше виконана у Лейпцігу в 1876 р. В Україні симфонію Калачевського неодноразово виконував оркестр під керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й Кременчуці. За радянських часів цей твір міцно ввійшов до репертуару оркестрів. Він звучить по радіо, його записано на грамплатівку; опубліковано також партитуру.
Композитор створив кілька фортепіанних п'єс, романсів на тексти російських поетів, реквієм для хору, солістів, струнного оркестру й органа, струнний квартет, фортепіанне тріо, хори. Легенда про роз'їзд "Калачевський": за кілька кілометрів від залізничної лінії Кременчук-Полтава знаходився дідівський хутір М.М. Калачевського, куди він часто їздив потягом з цілим гуртом шанувальників, яких потім кілька днів частував у господі. Кожного разу, не доїжджаючи до станції Омельник, композитор зривав стопкран, зупиняючи потяг в місці, звідки було найближче до хутора, і, заплативши штраф, далі прямував бричкою, що чекала біля колії. З часом машиністи, попереджуючи витівки дивакуватого пасажира, почали самі зупиняти в цьому місці потяг, а пізніше тут офіційно була встановлена зупинка "Калачевський" роз'їзд. Під цією назвою вона існує по сьогодні.
Могила Михайла Колачевського в селі Рокитне
Помер Михайло Колачевський у 1907 р. Похований на власній садибі.
Та частина творчої спадщини М. Колачевського, що дійшла до нас, невелика — це струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори, «Реквієм» тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії».
Про розвиток (хоча й незначний) симфонічного жанру в Україні у XVIII—XIX ст. свідчать перші симфонії кінця XVIII ст.: «Українська симфонія» Е.Ванжури, симфонії Максима Березовського, Концертна симфонія Д. Бортнянського. В ХІХ столітті написали свої симфонії Іван Лозинський і Михайло Вербицький. В 1869 р. Микола Лисенко написав свою І «Юнацьку симфонію». Через кілька років з'являється твір М. Колачевського. Поза сумнівом, що композитор уже був обізнаний із доробком Лисенка. Уже було написано багато Лисенкових романсів на вірші Т. Шевченка. Можливо, Калачевський знав і його «Українську сюїту у формі старовинних танців на основі народних пісень» для фортепіано, і симфонію, адже вони навчались композиції в одного педагога Карла Райнеке.
Відзначимо, що у добиранні музичних тем та принципах їх розвитку Колачевський пішов за Миколою Лисенком і російськими композиторами-класиками. І в основі усіх тем «Української симфонії» — мелодії народних пісень. Характерно, що композитор зберігає жанрові особливості пісні, прагне повніше розкрити засобами оркестру, через велику музичну форму її образний зміст. Безперечно, на Калачевського мала вплив і західноєвропейська музика, зокрема симфонії німецьких композиторів-романтиків Ф. Мендельсона і Р. Шумана.
«Музичний світ»