Сьогодні у людей ті ж ахіллесові місця, що й на початку минулого століття. Тож і шахрайства ті ж самі, що сто років тому. Гортаючи єлисаветградські газети, ми знайшли на їхніх сторінках чимало схожого до того, що коїться сьогодні. Здається, життя за цей час зовсім не змінилося – шахраї продовжують успішно ревізувати наші гаманці, експлуатуючи людське довір’я та легковажність.
Єлисаветградський торговий дім Й.Фіша замовив у Самарканді 101 пуд родзинок. На початку листопада 1907 року 25 мішків солодощів прийшли на залізничну станцію у Черкаси. Про це до Єлисаветграда відправили поштою накладну. Про товар дізнався 16-річний юнак на прізвище Бродський і отримав у замовних листах чотири накладні, розписавшись за них у відомості прізвищем Шварц. Документи Бродський передав своєму товаришу Красновському. А той поїхав з ними до Сміли, де звернувся до купця Мелового, який займався торгівлею на залізниці, і попросив позичити 100 карбованців, щоб викупити родзинки. Меловий погодився і 31 грудня вони разом поїхали до Черкас, викупили вантаж і привезли його до Сміли.
Коли Фіш зрозумів, що хтось отримав за нього на пошті накладні на родзинки, то зателеграфував начальнику станції Черкаси з проханням нікому не видавати вантаж, та було уже пізно. Тоді Фіш звернувся до прокурора Київського окружного суду з проханням розшукати злодія та вантаж. І поліція невдовзі затримала Бродського, Мелового та Красновського...
У червні 1908 року по елисаветградських магазинах ходила пристойно одягнена жінка, яка за два тижні провернула кілька афер. Дама вибирала товар начебто на похорони чоловіка. А відклавши солідну купу краму, згадувала, що їй треба купити якусь дрібницю в іншому магазині, а у неї лише крупна купюра, і їй доведеться розміняти її там. Продавець, не бажаючи втратити клієнтку, давав з каси гроші у борг, а жінка у вигляді застави… залишала відібраний товар, потім виходила з магазину і більше не поверталася.
Чутки про ці шахрайства прокотилися містом, і у тих магазинах, де ще не побувала шахрайка, були уже готові до її приходу. І коли громадянка М.Лихманова у магазині Тульчинського відібрала товар і стала бідкатися, що їй треба зробити дріб’язкову покупку в іншій крамниці, продавець послав сина за городовим…
Схожа історія мала місце в Єлисаветграді 16 грудня 1908 року. До магазину купця Ш.Шкроба зайшов чоловік років 30-ти, відрекомендувавшись торговцем з села Цвітне. Потім він замовив бакалейного товару на 300 карбованців і попросив приготувати його на ранок. Наступного дня покупець під’їхав до магазину на трьох підводах. Під час їх завантаження невідомий попросив Шкроба дати йому 146 карбованців, які начебто потрібні, щоб заплатити за товар у торговця Константиновського. Покупець мотивував своє прохання тим, що у нього лише одна банкнота у 500 карбованців, і що ці 146 карбованців він заплатить під час загального розрахунку за товар. Отримавши гроші, шахрай віддав їх кучеру і наказав відвезти до магазину Константиновського. Шкроб, зайнятий іншими покупцями, забув на деякий час про невідомого. А той скористався скупченням людей у магазині, вийшов непомітно на вулицю, а потім наздогнав відісланого до Константиновського кучера біля готелю «Москва», відібрав у нього 144 карбованці, залишивши два карбованці за роботу, і зник.
Наприкінці липня 1908 року Єлисаветград наводнили фальшиві п’ятикарбованцеві монети. Невдовзі поліція встановила, що цим займаються приїжджі з Катеринослава. Також стало відомо, що вони запропонували місцевому жителю Борисенку купити у них за вигідною ціною 700 фальшивих монет. Той погодився. Коли увечері фальшивомонетник прийшов на Олексіївську вулицю до будинку Борисенка, пристав Тиновський затримав його там. У кишенях чоловіка знайшли фальшиві монети на суму у 3390 карбованців. На допиті затриманий назвався Нахманом Сном, 28 років, і заявив, що до Єлисаветграда приїхав з Нікополя та зупинився у «Купецьких номерах» по Іванівській вулиці. Наступного дня поліція за підозрою у розповсюдженні фальшивих монет затримала подільника Нахмана – відомого афериста Асіра Пудалова. Було встановлено, що зловмисники встигли збути в Єлисаветграді фальшивих монет на суму понад 2000 карбованців...
18 серпня 1907 року до селянина Короткого, який зупинився у «Південних номерах», звернувся невідомий, який запропонував пройти з ним до готелю «Дагмара». Там до них приєдналося двоє чоловіків і стали вмовляти Короткого купити у них фальшиві паперові гроші. Селянин погодився взяти фальшивих папірців на 1600 карбованців за 800 справжніх. Аферисти, отримавши гроші від покупця, вручили йому невеликий дерев'яний ящик, обтягнутий залізними пластинками, усередині якого начебто були фальшиві гроші. І відразу стали квапити селянина йти з готелю, лякаючи можливим приходом поліції. Це насторожило Короткого і він заглянув до ящика – там були чисті аркуші паперу. Зрозумівши, що його дурять, селянин вибіг на вулицю і розповів про усе городовому, який і затримав аферистів...
У листопаді 1908 року на фабрику Гольфельда та Орлова прийшов чоловік, який представився Я.Лернером, і замовив 40 ящиків цукерок. Оскільки у покупця не було при собі грошей, то він залишив товар на фабриці, пообіцявши заплатити за нього у відділенні фабрики на базарі. Через кілька днів Лернер знову прийшов на фабрику і пред’явив безграмотним робітникам якийсь папірець, а ті повірили, що то квитанція про сплату і видали незнайомцю товар.
У серпні 1908 року до кондитерської Й.Жана зайшов чоловік років 25-ти і попросив плитку шоколаду. Дружина Жана, яка стояла за касою, подала йому кілька шматків. Перебираючи їх, покупець запитав, чи не буде у неї здача зі 100 карбованців. Отримавши відповідь, що буде тільки з 50, він відібрав шматок шоколаду на 50 копійок і подав банкноту у 50 карбованців. Пані Жан, як згодом вона розповідала, відчула, що має справу з аферистом, тож стала уважніше придивлятися до нього. Взявши папірець, вона оглянула його і переконалась, що він не фальшивий. Потім відрахувала 49 карбованців 50 копійок здачі і поклала її на стіл. Молодий чоловік разом з тим не став чіпати грошей, заявивши, що йому шоколад не подобається, попросив назад гроші. Жінка дістала з каси банкноту номіналом 50 карбованців і поклала її на стіл, забравши здачу. І тут молодий чоловік знову заявив, що візьме шоколад, і став відволікати пані Жан розмовами. Отримавши здачу і шоколад, незнайомець швидко залишив магазин. А пані Жан узяла зі столу папірець, не помітивши, що то банкнота нового зразка у 3 карбованці, і поклала її до каси. Коли прийшов чоловік, дружина поспішила поділитися з ним враженнями про покупця, що викликав у неї підозру. Пан Жан попросив дружину показати папірець і виявив підміну...
Влітку 1908 року по ринку в Елисаветграді ходило кілька продавців, які пропонували купити у них золоті обручки. Та, як виявилося, то були мідні вироби пофарбовані під золото, як це сьогодні роблять цигани...
А 18 березня 1910 року у Елисаветграді сталася ще одна «золота» історія. До магазину золотих виробів Кранца зайшло двоє чоловіків, щоб купити обручку. Кранц показав покупцям кілька виробів. Та жоден з них не сподобався і вони пішли, нічого не купивши. Через деякий час Кранц виявив, що зникла одна масивна золота обручка, замість якої незнайомці залишили яскраво пофарбовану мідну з написом «на пам'ять». У поліції Кранцу показали альбом злочинців і він упізнав двох небезпечних злодіїв Вільвоського і Донченка. Поліція затримала шахраїв...
28 березня 1910 року із села Констянтинівка до Єлисаветграда приїхав селянин Алексєєв. На одній з вулиць міста чоловік, який йшов попереду Алексєєва, підняв з землі конверт і втік з ним за ріг будинку. У цей час до Алексєєва підійшов інший перехожий і став звинувачувати його, що селянин привласнив чужий конверт. Алексєєв дозволив обшукати себе. У результаті цього обшуку у нього зник гаманець з 25 карбованцями...
Це лише кілька шахрайських історій сторічної давності, які можна зустріти й у наші дні.