Які іноземці були фаворитами в Кіровограді?

Перегляди: 362

Антресолі, підвали, гаражі, горища, сараї – це місця, де причаїлися всіма забуті скарби. Виявляють їх зазвичай тоді, коли в господарів нарешті доходять руки до ревізії багаторічних завалів речей. Ними давно ніхто не користується, але викинути ніби й шкода.

Під час такої розвантажувальної акції мій знайомий врятував від мишей, вогню чи сміттєвого контейнера одну маленьку річ, якій через кілька десятиліть ціни не буде. Це брошурка під назвою «Вулиці міста Кіровограда», випущена Центральноукраїнським видавництвом у 1999 році. Упорядник – Борис Кіркін, редактор – Станіслав Янчуков. У якійсь іншій країні за 21 рік у топоніміці міста, можливо, нічого не змінилося б. Але в Україні з різних причин (серед них декомунізація) багато старих назв вулиць за цей час стали надбанням історії. Відтак і книжка про них уже сьогодні є антикваріатом.

У цьому довіднику вказано не тільки мікрорайон, де знаходиться вулиця, а й подано як орієнтири об’єкти, що розташовані неподалік. Також вказано номери поштових відділень, близьких до кожної вулиці, і маршрути громадського транспорту, що туди курсував. Кілька років тому ці маршрути теж кардинально помінялися.

Є перелік і вулиць, які змінили свою назву. На 1999 рік таких було 21. Наприклад, провулок Вишинського став Олексіїівським. А вулиця Вишинського – Рибальською. Очевидно, це той самий Вишинський, що був активним учасником сталінських репресій і «дожив» на карті аж до кінця тисячоліття…

Спробую співставити, скільки у міській топоніміці було у кінці другого тисячоліття ідеологічних та іноземних назв, а скільки українських і пов’язаних з нашою місцевістю.

Серед назв, що мали на меті увічнити радянську, комуністичну і соціалістичну атрибутику – Комуністичний проспект (5/5), вулиці Жовтневої революції (Ковалівка), Комсомольська (Пермський мікрорайон), Піонерська (Балашівка), Профінтерну (Новомиколаївка), 60 років Жовтня (селище Гірниче), 50 років Радянської армії (Завадівка), дві вулиці Радянські (на селищі Гірничому та Ковалівці). Імена людей, які в радянські часи були чи вважалися авторитетами, одержали серед інших вулиці Леніна (центр), Зої Космодем’янської (Новоолексіївка), Карбишева (Лелеківка), Олега Кошового (аеропорт), Павлика Морозова (район вул. Бєляєва), Урицького (Кущівка), Фурманова (Озерна Балка).

Кілька вулиць називали іменами іноземців: Якуба Коласа (Никанорівка), Дарвіна (Нова Балашівка), Карла Маркса (центр), Адама Міцкевича (Катранівка). Більшість іноземців, з іменами яких висіли таблички на вулицях тодішнього Кіровограда – росіяни.

Це, зокрема, вулиці Суворова (НовоолексіЇвка), Сурикова (іподром), Кутузова (Озерна Балка), Тургенєва (Нова Балашівка), Халтуріна (Пермський мікрорайон), Багратіона (Масляниківка), Желябова (Некрасівка), Дмитра Донського (старий автовокзал), Ломоносова (Нова Балашівка), Чехова (Некрасівка), Некрасова (Некрасівка), Салтикова-Щедріна (Балашівка), Герцена (Кущівка), Грибоєдова (Пермський), Дмитра Пожарського (старий автовокзал)…

Серед вулиць з іноземним географічним слідом – Братиславська (Новомиколаївка), Варшавська (там же), Ризька, Балтійська, Вітебська (Лелеківка), Башкирська (неподалік вулиці Полтавської). Можна було б припустити, що в часи Радянського Союзу топоніміка мала б нагадувати про всі його 15 республік хоча б столичними назвами вулиць. Тоді б одночасно з Московською (Лелеківка) мали б бути Талліннська, Тбіліська, Ашхабадська і т. д. Але окрім згаданої Ризької, у книзі згадані ще тільки Мінська та Кишинівська – і все. Більшість закордонної географічної топоніміки, що вгніздилася в центральноукраїнському місті – російського походження.

Абаканський провулок, вулиці Амурська, Байкальська, Брянська, Воронезька, Дагестанська, Казанська, Калузька, Краснодарська, Ленінградська, Новгородська, Новоросійська, Новосибірська, Смоленська, Саратовська, Хабаровська, Красноярська – і ще стільки ж інших обласних центрів Росії нагадували про себе в Кіровограді… Вулиці називали навіть так, як станції метро у Москві: Красносільська (Катранівка), Краснопрєсненська (Лелеківка).

Якщо це не експансія, то що?

Серед українських іменних назв – найдовша вулиця міста Кропивницького – Богдана Хмельницького (Лелеківка), Заньковецької (Никанорівка), Їжакевича (іподром), Марка Вовчка (Нова Балашівка), Ольги Кобилянської (Никанорівка), Семена Палія (Лелеківка), Василя Стуса (Никанорівка), Старицького (Никанорівка), Сковороди (Никанорівка). Шевченка (центр), Ястребова (Никанорівка). Іменами людей, що жили в нинішньому Кропивницькому чи в Кіровоградській області, названі, зокрема, вулиці Фісановича (Пермський район),Сухомлинського (Гірниче), Попова (спальний район неподалік Соколівського), Олени Журливої (Новомиколаївка), Куроп’ятникова (Пермський район), Кондратюка (Никанорівка).

Географічно Україна представлена згадками про міста і регіони: Азовський провулок (Лелеківка), Волинська (Стара Балашівка), Дунайська (Никанорівка), Житомирська (Кущівка), Закарпатська (Велика Балка), Київська (Балашівка), Каховська (Чечора), Маріупольська (Масляниківка), Каховська (Чечора), Нікопольська (Никанорівка), Очаківська (Никанорівка), Тернопільська (Балашівка), Харківська (аеропорт), Херсонська (Кущівка). У інших назвах згадані більшість обласних центрів України.

І жодної назви, де були б відображені знакові події саме української історії.

Часті згадки невеликого мікрорайону Никанорівка пояснюються тим, що упорядник помилково відніс до нього вулиці мікрорайону Арнаутово та частково Масляниківки.

Місцева географія знайшла відображення у назвах вулиць Обознівська, Аджамська, Бережинська, Олександрійська, Світловодська, Інгульська.

Звісно, мої підрахунки не претендують на стовідсоткову точність – десь могла збитися, десь не знала, до якої категорії зарахувати назву. Одначе в загальних рисах різниця відчутна.

Отже, серед більше як 700 вулиць радянських та іноземних назв – 219.

Назв, пов’язаних з Україною та Кіровоградською областю – 102.

Так було в 1999 році в місті Кіровограді. У 2020 в місті Кропивницькому ситуація помітно змінилася…

Аліса Черська

Надрукувати