Стурбувало повідомлення, розміщене журналісткою Людмилою Ніколаєвською на сторінці у ФБ: «Цікаво скільки треба часу, аби визнати, що дитина не потрібна своїм батькам?
Уже пів року, як я звернулася до опікунської ради Кропивницького. Мою дочку, маму дитини, так і не знайшли. Батько дівчинки пообіцяв приїхати побачити дитину та вже промайнуло три місяці, а він все не доїде. За сімейними обставинами мені довелося піти на соціальну пенсію. Нагальні потреби дитини я вирішую. Але інколи вимагають саме підпису батьків або опікуна. Наприклад, в лікарні. Це просто знущання над правами дитини і моїми. Адже по суті я рідна бабуся та юридичних прав на дитину в мене немає. Хоча виховую її від народження самотужки. Аліменти дочка успішно витратила на себе та друзів, татусь ще з лютого не дає на дитину жодної копійки. А я змушена терпіти це насилля. Опікунська рада добре знає ситуацію в нашій родині та все ж не поспішає. До мера через карантин не пробитися. Підкажіть що робити далі?»
Ми писали про біду цієї родини, коли зникла донька-інвалід Людмили.
Вирішили зателефонувати до неї та з’ясувати обставини, зокрема щодо опікунської ради Кропивницького. Чому жінці, яка є рідною бабусею трирічної дівчинки, відмовляють у праві бути її опікуном?
Людмила розповіла, що, на жаль, її донька, яка має складне психіатричне захворювання, уже шостий місяць, не приходить додому. За її твердженням, вона кинула свою дитину і пішла бродяжити. Спершу її зустрічали у місті у сумнівній компанії, а сьогодні й зовсім немає ніяких звісток. Поліція Знам’янки кілька місяців тому повідомила, що нібито бачили жінку в Одесі. Але це лише припущення… Батько дівчинки також відмовляється її утримувати. Коли він служив у армії за контрактом, то з його зарплатні відраховувалися аліменти. А зараз ні копійки не дає для власної дитини. Тож Людмила – єдина рідна людина для маленької Ангеліки. Аби доглядати за онукою і 83-річним хворим батьком, вона змушена були піти на соціальну пенсію. Проте сьогодні у правовій площині мають значення не тільки родинні стосунки, а й право їх виконувати тою чи іншою особою.
– Якщо я рідна бабуся, але не опікун, то не маю право, приміром, ставити свій підпис на медичних документах у лікарні, оформляти дитину в садочок тощо. Для того, щоб позбавити доньку материнства, потрібна її присутність. А якщо її взагалі не знайдут?.. Якщо її вже в живих немає?.. Що мені робити з онукою? В опікунській раді усі мене добре знають. Зокрема те, що дитина у мене знаходиться з самого народження. Тож щиро бажаю, щоб вона росла здоровою та щасливою. Тому прошу допомоги у всіх, від кого залежить вирішення цього питання.
Ольга Кизименко