2,5 грн чи 4 грн? 4 грн чи 6 грн? 5 грн чи 10 грн? Вже три місяці у Кропивницькому намагаються домовитись про підвищення тарифів на перевезення пасажирів.
Відбулись громадські слухання регуляторного акту (не те, що б влада хотіла з нами порадитись, просто того вимагає процедура). Зареєструвалось на обговорення 36 осіб: представники громадських організації, журналісти, мешканці, представники перевізників. 36 осіб на все місто, де мешкає 220 тисяч населення, переважна більшість яких користується громадським транспортом! Важко відразу висловити усі емоції і роздуми. Однак, головне враження від обговорення: суцільна маніпуляція даними.
Приклади? Будь ласка. За даним управлінням транспорту у 2020 році приватні перевізниками перевезли 9 млн пасажирів, самі ж перевізники подають зовсім іншу цифру – 22 млн. Протягом трьох років дивним чином збільшувалась довжина маршрутів: наприклад, 4-ий маршрут почав їздити на 2,8 км більше за один рейс, а за рік вийшов солідний додаток – більше 100 тисчя км! А це основа для розрахунку витрат на паливо, мастильних матеріалів, запасних частин, частоти технічного огляду. Усе це складові тарифів.
Жоден перевізник не планує залучити достатню кількість водіїв – максимум двоє водія на один автобус, при цьому вони на маршруті мають знаходитись 14 годин, а ще ж слід підготувати машину для виїзду і здати її.
Перевізники стверджують, що валідаторами будуть користуватись 10% населення. Звідки ці цифри – не відомо. Управління транспорту пасажиропотік не рахує, а перевізники визначають його касовим методом: скільки водії здадуть каси, стільки і перевезли.
Жоден перевізник не планує оновлювати машини – кажуть, мовляв, немає грошей. Хочуть, щоб ми скинулись їм на автобуси, а вони може потім, колись куплять нові. Грати за прозорими правилами ніхто не збирається: GPS-навігатори підключати до системи дорого (150-200 грн в місяць з машини), валідатори ставити дорого і нерентабельно.
На запитання чи є у влади концепція розвитку транспортної галузі в місті відповіді не було. Здається, очевидно, комунальний транспорт поступово з'їдає частину тортика приватних перевізників, і у найближчому майбутньому зникне весь торт. А тому приватні перевізники, очевидно, інвестувати у свій розвиток не мають бажання.
Але платити за всю цю застарілу трахімудію, будемо ми.
Комунальне підприємство "Електротранс": тролейбуси, автобуси куплені за гроші платників податків міста. Обслуговують 22 маршрути. Перевозить 13 пільгових категорії пасажирів.
Це здорово, що зявляється альтернатива. Недосконала, з певними проблемами, але... Є чіткий, прогнозований графік роботи, рух транспорту можна відслідкувати в додатку, тмашини виходять на лінію чисті, доглянуті, є можливість для людей на візках скористатить транспортом, є касова дисципліна, видаються квитки, є відповідальність кондуктора та пасажира за безквитковий проїзд.
У той же час – кількість перевезених пасажирів пільгових категорій розрахункова щодо платної категорії, реальну кількість пасажирів пільгової категорії не знає ніхто, відшкодування вартості проїзду пільгової категорії відбувається за рахунок міського бюджету – знову ж таки з наших податків
У випадку з цим підприємством якраз і було дотримано принцип – спочатку транспорт та умови перевезення, а потім гроші. Воно на 100% утримується громадою: ми купили транспорт, ми оплачуємо його експлуатацію, ми компенсуємо вартість проїзду пільговіків.
Тому для того, щоб ми чітко розуміли за що саме ми платимо, слід встановити валідатори, і перейти до безготівкового розрахунку. Пільгові категорії мають скористатись карткою пільговика і отримати пільговий талон через валідатор. І тоді ми, громада, будемо чітко бачити скільки реально перевозиться пільгових категорії. Ідеальний варіант – монетизація пільг і тоді платять всі.
Тож треба прораховувати всі варіанти, бо безкоштовного нічого не буває. І варто думати про довгострокові перспективи, адже сьогодні вклавши 100 тисяч, ми можемо завтра на іншій статті виграти мільйон.
Залишається актуальним питання пасажиропотоку. Його ніхто не вивчає. Як у таких умовах можна розрахувати графік руху, маршрут руху? Зробити систему перевзень ефективною і зручною громаді?
Знаєте чим пропонують виправити ситуацію? ПЕРЕНЕСЕННЯМ часу початку і кінця робочого графіку підприємств і установ, щоб розватажити час пік. Не транспорт, за якій ми з вами платимо, підлаштовується під нас, а ми маємо робити так, щоб транспорту було зручніше.
Інга Дудник