Днями на апаратній нараді міський голова Кропивницького Андрій Райкович доручив юридичному відділу та управлінню комунальної власності розпочати процедуру розірвання договору з орендарем Центрального скверу. Важко сказати, наскільки цей намір рішучий, але за необхідності обіцяно підключити прокуратуру.
Можливо, цього разу таки вийде? Адже ж далеко не вперше міська влада має намір навести лад у Центральному сквері, який насправді давно вже міг би стати окрасою міста, а залишається засміченою і занедбаною клоакою. Чому? Бо свого часу, коли люди довірили міську і обласну владу фракції БЮТ, її тодішні очільники через власну бездарність і неорганізованість, пішли на зговір із тодішньою фракцією Партії регіонів. І майже кулуарно прийняли вікопомне рішення №405, яким врегулювали майже дві з половиною тисяч земельних питань. 1800 з них стосуються окремих громадян (очевидно, серед них більшість таких, що місяцями чекали цього вердикту, щоб оформити право власності на свою присадибну ділянку), 700 – юридичних осіб.
У цьому казані було зварено дуже смачні шматки для багатьох депутатів та наближених до них осіб, яким у довгострокову оренду віддавалися парки, сквери, ділянки міської набережної та Лісопаркової. Прокуратура оскаржувала це рішення. Але все було зроблено хитро: у документі зашито багато реальних рішень, що стосувались інтересів звичайних громадян. Тож, аби розплутати той вузол, необхідна була воля більшості тодішньої міської ради. А її, звісно, не було.
Наслідки того рішення місту відгукуватимуться ше не один рік. І один з таких відчутних привітів – Центральний сквер. Він опинився на 49 років у руках такого собі ніби бізнесмена Олега Гнибіденка (ТОВ «Укрсфера»). Свого часу він разом з колегами був причетний до зловживань на тодішньому 100-му окрузі ще на виборах 2004 року. Тоді молоде обдарування зупинити не змогли. Пізніше йому було ше й вручено відзнаку міської ради «За заслуги». Хтось же схвалював і підписував ту цинічну насмішку. Мабуть, замість наручників. Але і їх він скуштував: у 2009 році затримувався правоохоронцями за підозрою у причетності до економічного злочину. Йшлося про шахрайську схему, яка принесла збиток міському бюджету на три з половиною мільйони гривень.
Та чи була доведена та справа до суду і чи винесено вирок –досі невідомо.
Уже після цього горе-орендар оголосив, що впорядковуватиме таки вхоплену (як інакше назвати?) територію. Десять років тому він мав намір частину скверу очистити від дерев, влаштувати дитячий майданчик, а по перитметру розташувати торгові павільйони. Та спротив містян був чималий, тож Гнибіденкові довелося відмовитись від своїх намірів. А за наступні десять років більше жодні геніальні ідеї (головне, аби вигідні і потрібні для міста, а не для нього особисто!) бізнесмена не навідали.
Звісно, за недбале ставлення до орендованої території, давним-давно варто було б розірвати той договір, тим більше, що рішення апріорі приймалося далеко не до кінця законно. А ще ж під сквером – пустоти, колишні льодовні, і це може призвести до аварійної ситуації, а то й до біди.
Скільки разів уже йшлося про те, аби повернути сквер місту і навести там лад? Але досі прогнати звідти бруд і гидоту, які там накопичились, не вдавалось. Може, все-таки, цього разу? Як, Андрію Павловичу, зігнете біду?..
Світлана Орел