У групу ФБ з історії міста Олександрії користувачі прислали фрагмент підручника з історії, підкреслюючи, що у ньому йдеться про заснування Усиківки-Олександрії царським урядом. Важко було у це повірити, подумалось, що користувачі чогось не дочитали, адже автор підручника (разом з О.Мартинюком) – відомий підручникотворець Гісем. Але коли почитали – вжахнулися. Бо підручник розповідає відверту БРЕХНЮ і маніпуляцію про історію міста.
Судіть самі. Ось цитати з цього, так би мовити, “підручника”, бо це не дидактика, а просто маніпуляція, імовірно створена через необізнаність: “Освоєння Півдня України. Заснування нових міст. Унаслідок перемог Росії у війнах із Туреччиною (1768—1774, 1787—1791 рр.) і ліквідації Запорозької Січі (1775 р.) та Кримського ханства (1783 р.) утворився масив відносно вільних земель, які Російська імперія стала активно колонізувати. Російський уряд використовував стосовно цих земель назву «Новоросія». Для позначення цього регіону виникла також назва «Південна Україна», адже більшість поселенців у цьому краї становили українці…
… Міста, засновані царським урядом на Півдні України у другій половині XVIII ст. – 1754 – Олександрія, Єлисаветград”. Це на сторінці 280 – 282.
Тобто концепція авторів українського підручників така: десь були якісь українці (побіжно згадуються), але міста заснували 1754 року і саме “царський уряд”. Перше – дата 1754 взагалі ні про що. Схоже на те, що шановний автор – вчитель-методист і кандидат історичних наук навіть елементарні речі не знає, адже навіть офіційно сучасна Олександрія (Усиківка) заснована 1746 року, а перші згадки датуються 30-ми роками XVIII століття. Про це написано не лише в офіційних документах, але й в купі джерел, хоча б в академічній “Енциклопедії історії України”, яку сподіваємось автори хоча б частково читали.
Друге – і це ключове – не “царський уряд” засновував міста, включно з Олександрією, а експлуатував вже створені козаками і посполитими Миргородського полку Гетьманщини мережу населених пунктів придніпровського правобережжя, серед яких і Усиківка-Олександрія.
І третє – застосовувати рашистський термін “Новоросія” без пояснення штучності і загарбницько-монархічної етимології цього терміну (відсилаємо до монографічного дослідження з цього питання Турченко Г., Турченко Ф. “Проект "Новоросія": 1764–2014”) як мінімум безвідповідально, а як максимум – гра на руку окупантам і сприяння їхнім претензіям на значну частину українських земель.
Відсутність звязків між академічною наукою та авторами дидактичних творів з історії народжує відповідні чудовиська. І це не перший і на жаль, мабуть, не останній такий випадок.
Мова про ось цей витвір: О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ІСТОРІЇ. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Харків. Видавництво «Ранок», 2016