125 років тому, 3 жовтня 1900 року, у Полтаві народився відомий актор, режисер, заслужений артист України Михайло Олександрович Донець.
«Усі мої пращури, як і мій батько, ‒ козацького роду-племені. Ми ‒ із донських козаків, тому і прозвано нас Донцями. Це коріння свого роду я мусив замовчувати усе своє життя». Хлопець мав чудовий голос (баритон), співав у архієрейському хорі. У 1917 році закінчив Полтававську духовну семінарію.
1 червня 1917 року до Полтави прибув на гастролі український театр Миколи Садовського, куди юнака з гарним голосом було зараховано хористом. Ця дата стала початком його професіональної діяльності в театрі. Він згадував: «Садовський, підкручуючи свої пишні вуса, якось так гоноровито пробасив до мене: ‒ “Будеш у нас корифеєм!”». Михайло Донець працював у театрах Полтави, Харкова, Одеси, Сум, Дніпропетровська, Мелітополя (1918-1949).
Починаючи з нового театрального сезону 1949 року Михайла Олександровича запрошено до театру імені М. Кропивницького. Режисер з великим задоволенням прийняв цю пропозицію адже у творчий спадок від метра сцени Г. Воловика він отримав талановиту трупу. То були народні артисти України Л. Тімош, Г. Семенов, заслужені артисти України Ф. Чечень, Н. Байкова, М. Білецький, С. Мартинова, актори – К. Параконьєв, А. Мартинов, Г. Рябовол, З. Німенко та ін.
Михайло Донець – людина легендарна, він став живим носієм, яскравим унаочненням мистецької, реалістичної системи Марка Кропивницького. Його постановки відзначилися реалістичною глибиною мислення, чітким рішенням ідей, яскравістю образів, актуальністю соціальних проблем.
У 1949-1965 роках – головний режисер театру ім. М. Кропивницького. Впродовж цих років здійснив постановку 51 вистави, у багатьох з яких виступав як актор.
ВИСТАВИ: «Маруся Богуславка» М. Старицького (1950, 1960, 1965), «Тарас Бульба» (1951), «Вій» за Гоголем (1959), «Безталанна» (1952), «Паливода ХVІІІ століття» І.Карпенка-Карого, «Катерина» за Т. Шевченком (1955), «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1955), «Біла акація» І. Дунаєвського (1956), «Пошились у дурні" М. Кропивницького (1956), «Лиха доля», «Ніч під Івана Купала» М. Старицького (1958), «Овеча криниця» Лопе де Веги (1959), «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда (1960), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1962), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1963) та ін.
РОЛІ: Золотницький («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Вересай («Соло на флейті» І. Микитенка), Возний, Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Батько («Катерина» М. Аркаса), Остап («Тарас Бульба» М. Гоголя), Посол («Червона калина» В. Сокола), Шельменко («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Батько («Вій» М. Кропивницького), Батько («Марія» О. Левади).
Сцена з вистави «Хазяїн» за п’єсою І. Карпенка-Карого (Кіровоградський театр ім. М. Кропивницького, 1957). Зліва направо: Калинович – І. Касьян, Золотницький – М. Донець, Соня – С. Мартинов
У 1965-1981 рр. працював режисером «Народного аматорського театру» Олександрійського міського будинку культури.
Талановитий актор і режисер пішов у засвіти 21 січня 1981 року. У літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого зберігається фонд митця. Це світлини, автографи, клавіри, програми, афіші вистав, книги з особистої бібліотеки.
Літературно-меморіальний музей імені І. Карпенка-Карого