Під враженням від фільму "Куба Аляска". Так, знала, що про війну – та ще й її найбільш криваву сторону – про двох дівчат бойових медиків, які щодня рятують поранених військових. Але не думала, що більшу частину фільму буду чути сміх і регіт.
Двоє дівчат зовсім різні. Куба – вольова й рішуча, магніт, який притягує до себе людей завдяки абсолютно неймовірній здатності сміятися і піднімати дух всім оточуючим. Аляска – світла душа, яка так хотіла допомагати іншим, але змушена допомагати в першу чергу собі після важкого поранення. Об’єднує їх відчуття того, що речі не можна сприймати серйозно. Бо якщо їх почати сприймати серйозно – то поїде кукуха.
«Якщо ти розумієш, що не можеш врятувати цілий світ, то спробуй врятувати хоча б когось» – ця фраза могла би стати слоганом фільму. Але… вона надто серйозна для цього.
– Я хочу, щоб на моїх похоронах був веселий двіжняк.
– Я надіюся, я вмру першою.
– А прикинь, якщо прямо зараз сюди прилетить ракета.
– Ну, щось у житті ми все-таки хорошого зробили.
– Да. Врятували собаку. Як мінімум.
– Да. І не одну.
– Думаєш, в пеклі це нам зарахують?
– Ще й як.
Куба прямо на лінії фронту малює моделі одягу – вона все життя мріяла стати дизайнером. А далі – як уві сні. Ось вона вже готує показ своїх моделей на виставці в Парижі. Бо «це Україна, ви воєнний медик, зараз це всім дуже цікаво, всі двері для вас відкриті».
Віддаляємося від фронту, від страшних вибухів над головою – а там… нормальне життя і покази моди в Парижі – красивої української моди з мотивами вогню і колосків. І Куба вже не в камуфляжі, а в своїй шикарній дизайнерській сукні позує для паризьких журналів.
Хто між цими двома світами обере повернення на війну? Мабуть, тільки ті, кому дає силу своя земля. Ті, хто відчувають свою силу тільки тут. Тому вони такі феноменально сильні – наповнені своєю країною і силою своєї землі.
Нічим іншим я не можу пояснити, на чому воно все тримається.
-===============
Світова прем’єра стрічки відбулася на одному з найпрестижніших європейських кінофестивалів — Sheffield Doc Fest у Великій Британії. Режисером стрічки став військовослужбовець ССО ЗСУ Єгор Трояновський. Фільм знято в кооперації України з Францією і Бельгією за сприяння платформи Netflix.
================
Дізналася про фільм чисто випадково. Як завжди, нуль зусиль з боку держави для просування українського кіно. Нуль реклами. Це одна з причин, чому ми програємо в інформаційній війні.