Відбулася зустріч членів «Батьківської ради», які ініціювали петицію про відставку начальниці мілького управління освіти Лариси Костенко із головами депутатських фракцій міської ради та депутатами, що входять до комісії по освіті.
Ось як прокоментувала цю зустріч член «БР», юристка Євгенія Захарченко: «Депутати не планують виносити на сесію петицію про недовіру, оскільки рішення про призначення та звільнення начальника УО приймає міський голова. Ми запропонували, щоб рішення звучало так: «Про направлення подання в.о. міського голови про звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування – начальниці УО» (згідно абз. 8 ч. 2 ст. 19 Закону «Про статус депутатів місцевих рад»). Але депутати вважають, що в.о. міського голови може це зробити і без подання, якщо будуть підстави. Нагадаю, що перевірки, організовані головою обласної військової адміністрації, ще тривають. Почекаємо результатів.
При цьому, дуже помітно, що у депутатів є прагнення реформувати освіту. Домовились про те, що до кінця квітня буде сформовано комісію, до якої увійдуть депутати, громадські активісти та посадовці від управління освіти.
Комісія:
- розробить стратегію переходу закладів освіти на фінансову автономію;
- до середини травня розробить зміни до положень про управління капітального будівництва та управління освіти, передавши усі кап.ремонти до відання УКБ (поточні залишаться за управлінням освіти, а після набуття автономії закладом – кошти на поточні роботи витрачатиме сам заклад, аварійні роботи усуватиме аварійно-диспетчерська служба);
- юридичне та кадрове управління працюватимуть над удосконаленням положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти (щоб усунути недоліки, які є на сьогодні, коли цим питанням займається УО);
- контракти з директорами шкіл підписуватиме міський голова, а не начальник управління освіти (думаю, тут не потрібно доводити, чому це правильне рішення)));
- буде змінено структури управління освіти;
- заклади освіти публікуватимуть на своїх сайтах потреби.
На останньому пункті зупинюсь окремо: це те, про що ми просили не один рік – побачити, які матеріали, товари, послуги, роботи просять включити в фінансування на бюджетний рік заклади освіти. Тепер ми зможемо порівняти, що заклад просив, і що бюджет виділив, а на що грошей не дав.
Чому це важливо?
Після отримання закладом фінансової автономії ми, батьки, зможемо прозоро і у законний спосіб допомагати коштами.
Знаєте, мене ніколи не збуджувала думка перерахувати благодійні внески на рахунок управління освіти. Навіть, якщо б я там вказала конкретний предмет, який мають купити для конкретного класу конкретної школи. Бо оцей ланцюжок занадто довгий і марудний: «сплати кошти на рахунок управління – повідом директора, що сплатив – директор відправить завгоспа чи заступника спочатку до централізованої бухгалтерії за погодженням – потім до начальника управління освіти підписати рахунок – начальник управління буде думати, треба чи не треба оплачувати – батьки та директор не в курсі, чи не витратили кошти на невідомо що – тоді з рахунком в магазин».
Куди простішою та легшою ця історія є, коли школа сама розпоряджається фінансами. Батьки сплатили – школа одразу побачила кошти на своєму рахунку – оперативно придбали потрібні товари/послуги.
Тому благодійна допомога для мене є прийнятним інструментом підтримки школи, але коли у мене буде горизонтальний зв’язок з директором, без включення чиновників управління та інших малозацікавлених осіб. Поки що так…»