В український прокат вийшла стрічка Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». Фільм — сильне і страшне антивоєнне висловлювання — описує шлях одного взводу Третьої штурмової бригади до повністю зруйнованого села під Бахмутом, яке підрозділ брав під час контрнаступу 2023-го року.
«Нах*й ви сюди лізете?», – питає кожен солдат у росіян, з якими доводиться вступати в бій. Ворог у фільмі Чернова — безлике, позбавлене сенсу зло, яке перетворює українські поля, ліси і населені пункти на іншопланетний простір, кожен метр якого намагається тебе вбити.
Мстислав Чернов та відеограф Олександр Бабенко проживають разом з бійцями — переважно 19-20-річними добровольцями «Трійки» — весь шлях до взяття Андріївки. І хоча загалом це історія про один з успішних епізодів війни, на виході з фільму я не побачила жодних незаплаканих очей. Плачуть жінки, плачуть чоловіки.
Фільм неможливо розбачити, він вгризається в мозок. На мою думку, на нього треба вести в повному складі Верховну Раду, Кабмін, Офіс, державні підприємства… Зрештою кожен, хто не на фронті, має побачити, яку ціну платить нація за кожні 100 метрів України. Тили не мають морального права підвести фронт.
Ну, а стосовно героїв стрічки, чомусь в багатьох склалося враження, що в кінці всі загинули. Це не так. Головний герой – Федя, став т.в.о командира роти у своєму підрозділі. Ще один — 18-річний снайпер з позивним 2.0 там же в Андріївці знищив щонайменше 23-ьох противників і отримав Золоту зірку героя. Минулого року він втратив ноги, але готується повернутися в стрій. Інші герої продовжують воювати. На минулих вихідних їхня бригада звільнила село Новомихайлівка на Донеччині, яке ворог використовував як плацдарм для свого наступу.
Тетяна Даниленко
P.S. Документальний фільм "2000 метрів до Андріївки" режисера Мстислава Чернова представлятиме Україну у категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм" на 98-й премії "Оскар".