У 2024 році у США зняли фільм «Ручна поклажа», у якому одразу, без прелюдій, просто почали ВІДБІЛЮВАТИ росію. За сюжетом, погані люди намагаються застосувати «новачок» проти американського конгресмена. І вгадайте, навіщо! Для того, щоб скомпроментувати росіюшку, а росіюшка ні в чьом нє вінавата. А справжніми організаторами цього злочину є уряд США. І робить він це щоб наляканий конгрес виділив більше грошей на озброєння. Які знайомі наративи, чи не так?
Тобто виходить, що росія взагалі нікому нічого поганого не зробила, а все зло робить тільки сам «поганий» уряд США. Ну, як поганий … при «поганому» Байдені, мабуть. А от при Трампові такий «жах» припиниться, ми ж віримо. Звісно, головний супергерой рятує конгресмена, і світ, і репутацію росії.
Отакої! Фільм розрекламований, і з великою кількістю позитивних відгуків.
У 2025 році виходить серіал «Нульовий день» з Робертом де Ніро, де знову така ж сюжетна лінія. Погані хакери зробили страшну атаку, яка спричинила смерті тисяч людей. Американський президент вважає, що це була росія, і вже навіть збирається вдарити по російських базах, але крутий Роберт де Ніро рятує світ і з’ясовує, що це США самі вчинили на себе таку атаку.
І навіть наявність у фільмі такої красивої фрази, як «Кожен диктатор, який захоплював владу, казав, що це тимчасово. І що лишалося після їхнього правління? Кладовище і руїни», не рятує ситуацію. Бо говорить герой її зовсім не про путіна.
І такою «знайомою» тепер стає фраза президентки «Ми зобов’язані захищати американський народ».
А от днями Голлівуд остаточно гахнувся головою об стіну услід за Трампом і вручив купу оскарів фільму «Анора», у якому героїня закохується в російського олігарха. І зіграв там російський актор, який систематично знімається в кремлівських пропагандистських фільмах.
І поки ви насолоджуєтеся якимись маленькими вкрапленнями підтримки на адресу України, які висловили окремі актори, усі заголовки будуть саме в «Анорі», а не в Україні. І в кіно підуть саме на «Анору».
І цей шок важко уявити, особливо після того, як минулого року оскара отримав «20 днів у Маріуполі».
Штучність вихваляння «Анори» доводить той факт, що сам фільм за своїми мистецькими рисами є абсолютно примітивним, із заяложеним сюжетом.
Це настільки десонує з традиційними оскарівськими фільмами, що всі мистецтвознавці шоковані. І нічим, окрім відбілювання росії, пояснити це не можуть.
Голлівуд ніби кричить: війна – це сумно, а от Анора – про любов і нормальне життя. Що вам, шановні, більше подобається?
Та просто погляньте на рекламні плакати: де пересічному глядачеві, якого з війною розділяє океан, більше захочеться опинитися – під бомбами в Маріуполі чи у Вегасі з російським олігархом....
Цинізм? Просто життя, як виявилося.
Таке собі систематичне навіювання, таке собі вікно Овертона. Бо перед тим, як заявити про повернення росії в G7 та зняття санкцій, треба провести попередню роботу зі свідомістю людей. Щоб така шокова інформація лягла хоч на якийсь ґрунт, попередньо змочений культурними наративами.