На мою публікацію «Таємниці аеродрому Канатова» надійшло кілька відгуків. Їх автори беруть під сумнів окремі її моменти, намагаючись щось уточнити, поправити. Що сказати? Я один з не дуже багатьох журналістів, кому за свою майже 40-річну роботу у ЗМІ удалося написати на цю тему аж двічі. І обидва рази – у часи незалежності: вперше десь на початку, здається, 1992 року, вдруге – порівняно недавно. За радянської пори про такі теми ніхто навіть думати не міг: Канатове – глибока військова таємниця.
До початку 1990-х у тодішньому Кіровограді чи не усі його жителі – від малого до старого – лиш чули про Канатове, розташоване за десяток км від міста. І знали – це не якийсь хутір чи село. Там – аеродром!!! З 4-моторними могутніми літаками-бомбовозами, прозваними у нас повітряними фортецями. Про самі літаки хоч трішки народ знав, бачив у небі, десь трохи читав. А ось про Канатове…Навіть ті, хто жив неподалік, були не дуже обізнані. Аеродром був, як і все військове у радянські часи, засекреченим, до його території цивільних і близько не підпускали. Лиш працівники залізниці та пасажири поїздів інколи могли побачити з вагонного вікна стародавній будиночок з написом «Канатове». Що далі за ним?
Свого часу топонім Канатове потрапив до вільних видань, зокрема, офіційного урядового документа-довідника «УРСР. Адміністративно-територіальний поділ», виданий у 1947 році. У ньому вказано: «Канатове – хутір Аджамського району, Веселівської сільради». Багато років по тому подібні урядовому обласні довідники видавали: хутір Канатове приєднаний до с. Веселівки (тепер Аджамської сільської громади).
Отож, мова велася виключно про хутір, від якого сьогодні не лишилося й сліду. І лише у наші часи розшукано документи, які свідчать: у 1913 році на лінії Одеської залізниці між станціями Єлисаветград та Трепівка було відкрито чергову станцію, вона розташовувалась між селами Високі Байраки та Веселівкою: за 2 км від першої та 7 – від другої. Назва станції відповідає духу свого часу. Після того, як іменем онука Катерини ІІ, значного діяча сільського господарства, зачинателя цукрової промисловості на території України графа Олексія Бобринського була названа залізнична станція у м. Смілій (тепер станція ім. Тараса Шевченка), залізницею, що будувалася у степах України, зарясніли назви високих, в основному військових, чинів: Можарова, Трепова, Медерова, Хірова, Адабаша…Станція, про яку йде мова, одержала ім’я віце-губернатора Херсонщини І. Канатова.
Цілком зрозуміло – залізничники станції жили неподалік, у В. Байраках. Поблизу Веселівки під час Столипінської земельної реформи місцеві господарники заснували хутір, назвавши його Канатовим, він і увійшов до Веселівської сільради, існував десь пів сотні літ, у роки запеклих безглуздих реформ радянського лідера Микити Хрущова був включений до складу Веселівки. Майже одночасно з ним припинив існування авіаполк повітряних фортець – бомбардувальників Ту-4. Втім, про це йдеться у матеріалі «Таємниці аеродрому Канатова».
Юрій Матівос
На фото: сучасний будинок станції Канатове.