12 грудня виповнилося 90 років від дня народження Віктора Васильовича Скопенка – видатного науковця, педагога, ексректора Київського державного університету.
Він народився в с. Новгородка 1935 року (зараз Кам'янець) Кіровоградської області у родині вчителів. В.В. Скопенко – хімік, заслужений діяч науки і техніки України, член НАН України, академік АПН України, почесний доктор низки університетів Європи, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, понад 20 років був ректором Київського державного університету ім. Т. Шевченка, автор майже 360 наукових праць, 12 монографій і підручників тощо.
В жахливі, важкі, голодні та холодні роки повоєнної руїни перші сім класів майбутній академік закінчив на Переяславщині, а середню школу в Києві. У 1953 році Віктор Скопенко вступив на хімічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Кафедра неорганічної хімії, на якій спеціалізувався Віктор Скопенко, мала славетні й потужні наукові традиції. Ще студентом Віктор Скопенко потрапив до поважного й авторитетного наукового середовища, що дозволило молодому дослідникові познайомитися з провідними науковцями-хіміками країни, набути навичок практичної роботи від висококласних фахівців.
На четвертому курсі, у 1957 році, Віктор Скопенко одержує грамоту за кращу студентську наукову працю, присвячену дослідженням селеноціанатних комплексів металів. Згодом цю тему було досліджено ним значно глибше, і результати роботи стали основою майбутніх кандидатської і докторської дисертацій. Студентом п’ятого курсу Віктор Скопенко почав працювати хіміком у Державній науково-дослідній реставраційній майстерні, згодом, після закінчення університету – в Науково-дослідному санітарно-хімічному інституті. У 1959 році він вступає до аспірантури Київського університету, де під керівництвом професора А.М.Голуба готує і в 1962 році успішно захищає кандидатську дисертацію на тему: “Селеноціанатні комплекси деяких металів”.
З 1962 року Віктор Васильович Скопенко розпочинає викладацьку діяльність в Київському університеті на посаді асистента кафедри неорганічної хімії. Молодого викладача, здібного науковця й організатора в 1966 році призначають на посаду заступника декана хімічного факультету. Завдяки колосальній організованості, високій працездатності та цілеспрямованості Віктор Васильович, працюючи на адміністративній посаді, продовжує плідно займатися наукою і вже у 1970 році захищає докторську дисертацію на тему: “Селеноціанати металів та їх властивості”.
У 1972 році Віктору Васильовичу присвоєно вчене звання професора за спеціальністю “Неорганічна хімія”. На той час під керівництвом молодого доктора вже було захищено чотири кандидатські дисертації, почала формуватися наукова школа професора Віктора Скопенка. У 1974 році на кафедрі неорганічної хімії під керівництвом професора В.В.Скопенка започатковано новий науковий напрям – координаційної хімії поверхні. З 1975 року Віктор Васильович обіймає посаду проректора Київського державного університету з навчальної роботи, а через три роки його призначено на посаду першого проректора. У 1977 році колектив кафедри неорганічної хімії обрав Віктора Скопенка завідувачем, незмінним керівником якої він залишався понад двадцять років.
Повсякчасна та плідна дослідницька робота професора В.В. Скопенка приносить йому чергове визнання. У 1978 році Віктора Васильовича обирають член-кореспондентом АН УРСР. Майже десятилітній досвід роботи на посаді проректора, обізнаність з усіма університетськими проблемами, бездоганна репутація та колосальний авторитет серед співробітників, визнання в академічних колах цілого світу, сприяли тому, що у січні 1985 року Віктора Васильовича Скопенка призначають на посаду ректора Київського університету, на якій він пропрацював до 2008 року.
У 1988 році В.В.Скопенка обрано академіком АН УРСР за спеціальністю “Неорганічна хімія”. Наступного року він стає лауреатом премії імені Л.В.Писаржевського, згодом – Державних премій України у галузі науки і техніки (1990, 1995) та імені В.Вернадського (2000). З 1991 року Віктор Васильович – Заслужений діяч науки і техніки, а з 1992 – академік Академії педагогічних наук України.
Одночасно Віктор Васильович продовжує очолювати роботу заснованої ним київської наукової школи координаційної хімії. В його доробку – понад 400 наукових праць, з яких 15 монографій і підручників, 60 авторських свідоцтв, захищено 38 кандидатських і 11 докторських дисертацій.
Творчу працю Віктора Васильовича Скопенка гідно оцінено на Батьківщині та у світі, його нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора (1981), Дружби Народів (1985), Христофора Колумба Республіки Сан-Домінго (1988), відзнаками Президента України – орденами За заслуги ІІ ступеня (1998), За заслуги І ступеня (2000), Героя України з врученням ордена Держави (1999), Президента Італії орденом Зірки італійської солідарності (2003), Президента Грузії орденом Честі (2004).
Віктор Васильович Скопенко помер 5 липня 2010 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Кам’янецький краєзнавчий музей