Костенко, пам'ятаєш наш флігель на Ливарній? А як прогулювали пари, бо зранку було влом вставати, особливо якщо перед цим пів ночі грали в триньку чи 21? А як починали варити борщ, а закінчували супом, бо капусти не було? Як годинами могли говорити про все на світі чи мовчали разом? Звісно пам'ятаєш.
Ти хрестив мою доньку. А потім ми потроху якось перестали спілкуватися. Так буває. А кілька днів тому ти набрав мене і ми знову, як тоді, в студентські роки, проговорили кілька годин. Ніби й не було років мовчання. Про все на світі, але найбільше про війну, на яку ти пішов у перші дні. Розповідав, що навчився спати по три години на добу у спальниках серед голого степу, стріляти з Джевелінів, Ігл та інших "труб", що Град не такий і страшний, а от танк то вже серйозно...
Ти ніколи не справляв враження бойового хлопця. Був спокійним, веселим, добрим. І справжнім. Твоя посмішка й зараз у мене перед очима.
Ти пішов туди, де найгарячіше. Сам, добровільно, керуючись власними переконаннями. Ти сам мені про це сказав. А сьогодні я дізнався, що ти отримав поранення і помер у шпиталі. Та наша розмова виявилася останньою. Прощай, Костенко.
Сергій Богомільчук
У боях з російськими окупантами загинув викладач Олександрійського педколеджу імені В.О.Сухомлинського Сергій Костенко.
“Колектив студентів і працівників Олександрійського педагогічного фахового коледжу щиро сумує з приводу непоправної втрати – передчасної смерті нашого випускника, а потім викладача Костенка Сергія Анатолійовича. Як і тисячі інших громадян України, він у цей тяжкий час мужньо боронив нашу землю від рашистської навали. Сергій – Людина прекрасної душі та доброго серця. Не вистачає слів, щоб передати смуток і біль, який чорним крилом торкнувся його сім’ї та нашого колективу, інших людей, які знали Сергія Анатолійовича”, – йдеться в дописі закладу у фб.