Хто на фото? Олена Міхненко, донька легендарного батька Махна зі славного Гуляйполя
Нагадаю, як познайомилися батьки цієї симпатичної молодої жінки з привабливою посмішкою і відкритим, трохи насмішкуватим поглядом сіро-зелених очей. Одного разу батько Махно зазирнув у Гуляйполі до сільської читальні (читального залу по-нашому), якою завідувала місцева вчителька Галина Кузьменко, і попросив якусь книжку. Щоб із собою взяти. Господиня читального залу заявила, що видати на руки її не може – книжка дуже рідкісна.
Справа загрожувала закінчитися бідою – розлючений відмовою батько вже схопився було за маузер... але, зустрівши відкритий, ледь насмішкуватий погляд сіро-зелених очей своєї візаві, не втримався й засміявся над своєю дурістю з маузером...
Можливо, просто зараз, у цю хвилину, нащадки недобитих батьком бандитів із московських боліт (або, скажімо так, бандитів, яких не зумів здолати батько) знову терзають його рідне Гуляйполе: обстрілюють, бомбардують, несуть горе і сльози, кров і розпач... чинять так, як чинили завжди представники «руського міра». І це не тільки України багатостраждальної стосується, за волю якої століття тому боровся на чолі народної армії українських повстанців, батько Махно.
Про легендарного командарма написано і сказано багато-пребагато. А особисто для мене показовим є випадок у читальному залі Гуляйполя, з якого я розпочав історію з фото. Будь-якого руськомирівця, починаючи з їхнього путлера на прізвисько моль і ядерного клопа медведєва, можна уявити з вкраденим унітазом, жіночою ношеною білизною, електричним чайником... із чим завгодно, що потрапило йому під загребущу руку. Але уявити цього негідника з книжкою неможливо. Не здивуюся, якщо з часом з'ясується, що всі ці комахи з московського кремля взагалі не вміли читати. А у відомості на отримання зарплати ставили хрестик. Або малювали дупу, що виринула з москви-річки.
Втім повернемося до Олени Міхненко (30 жовтня 1922 – 16 січня 1993). Якщо хто не в курсі, незважаючи на репресії, яких зазнали вона та її мати після повернення в СРСР, вона зуміла здобути інженерну освіту: закінчила спочатку Ташкентський будівельний технікум, а потім Джамбульський гідромеліоративно-будівельний інститут. Тяга до знань їй передалася від батька.
А ось документ, який краще за всякі пояснення повідає про долю дочки легендарного отамана: «Управління МДБ по Джамбульській області КазРСР
Довідка
Видана Міхненко Олені Нестерівні, 1922 р. н., уродженці м. Варшави, українці, без громадянства.
Рішенням особливої наради при МВС СРСР 16 серпня 1946 р. як соціально небезпечний елемент заслана в Джамбульську область Казахської РСР строком на п'ять років. Із заслання звільнена 12 вересня 1950 р. після відбуття строку.
Довідку видано для пред'явлення в органи міліції на предмет отримання паспорта. Джамбул, 6 вересня 1950 р.».