Ще в липні, проходячи через центральний майдан міста, я завжди призупиняв ходу біля тих патріотично-жертовних кубів, зокрема біля двох портретів: Дмитро Олійник, який виріс на моїх очах, у сусідів горішнього поверху нашого під’їзду, товаришував із моїми сином та дочкою; Віктор Шарий – професійний вояк, отаман козацького осередку в нашому місті. Призупинявся, подумки дякував за їхній патріотичний чин, за світло сонця, за радість життя, які вони боронили для нас, сущих. Тепер на майдані гуляє вітер.
У третій день вересня міська рада зібрала друге засідання робочої групи з питань облаштування місця пам’яті загиблих військовослужбовців у Кропивницькому: затверджували Ковалівський парк як локацію розміщення Алеї. І хоч місце пропонувалось безальтернативне (газони й хідники обіч краєзнавчого музею для Алеї забракували ще на першому засіданні у серпні: невдалий рельєф і недостатність площі), та розмова тривала цілу годину. До робочої групи входять різні люди: родичі загиблих, депутати, волонтери, представники громадських організацій, архітектори, скульптор – у кожного свої поради, сумніви, пропозиції. Але єднає всіх і горе, яке впало на нашу націю, і вдячність тим, хто віддав своє життя, та прагнення залишити цю вдячність і для майбутніх поколінь.
Алея, як було сказано заступником міського голови Сергієм Колодяжним, матиме теж статус тимчасової – поки не зведуть меморіал на Фортечних валах (за два-три роки не менше). А війна триває, на даний час місто офірувало понад сімсот молодих життів та щодня список загиблих поповнюється. Алея пам’яті постане, про це теж було мовлено на засіданні, не раніше наступного року. Виходить, не зовсім продумано, поспішно позбавили центральний майдан місця сили…