Тривалий час не могла відповісти на запитання: «Чому окупанти вивозять наших дітей? Їм що, мало своїх? Це такий вид знущання? Різновид підлості? Прояви хворої уяви чи показова гра в добродія, який нібито рятує світ від зла? Думка боліла, бентежила, не давала спати, аж поки не прочитала книгу Марші Форчук Скрипух «Викрадене дитя».
Ні для кого не секрет, що російський тиран мавпує гітлера та рухається згідно його філософій, звичок і правил. Влаштовує на кшталт Другої світової й катівні, і пограбування, і український голокост. Але ми забули (або й не знали) ще про один злочин. Німці вивозили до Німеччини українських дітей. З якою метою? Щоб очистити власну хвору кров. Скільки було відірвано від родин – ніхто вже не порахує. Може три тисячі, може п’ятдесят чи навіть двісті п’ятдесят тисяч. Викрадали малюків з України, Польщі та Чехії. Звісно, забирали насильно. Батьків, які чинили опір – розстрілювали. Ініціатором германізації виступав такий собі дядько на ім’я Генріх Гіммлер.
Саме він на базі будинків материнства «Лебенсборн», в які незаміжні німецькі дівчата зносили своїх небажаних доньок та синів, влаштував адаптаційні центри. Спершу штат спеціалістів визначав «расову цінність дитини» за 62-ма пунктами. Майбутній арієць мусив мати «правильну» форму черепа, блакитний колір очей, світле волосся та міцне здоров’я. Кволих та хворобливих відправляли до концтаборів або відразу вбивали. «Расово чистих» – зомбували (перевиховували), давали нові імена, малювали документи, навчали німецької й лише потім вживляли в родини. Баварські чи бранденбурзькі фрау й гадки не мали, звідки прибуло маля. Колишні Петрики та Софійки були надто малими, щоб запам’ятати, хто вони та звідки.
Подібне відбувається й сьогодні.
Країна-агресор масово вивозить наших дітлахів, щоб імплантувати їх у депресивні російські родини. (Дев’ятнадцять тисяч записані поіменно, але таких може бути в десять разів більше!) Ніхто не знає, що з ними відбувається. Як вони живуть, що їдять, на яких ліжках сплять. Хто їм співає колискові та готує улюблений морквяний пиріг. Хто втішає, та чи здатні ті люди на любов та співчуття? Але ні в кого не виникає сумніву, що в першу чергу їх «сортують», а потім вчать ненавидіти Україну. Перепрошивають мозок, русифікують, виховують покірність перед владою та змушують вставати в момент виконання їхнього гімну. Благо, мають багатий досвід у подібній справі. Окрім того, переслідують «високу мету» – оздоровити хвору російську генетику. Адже в країні кожен третій відбував покарання в тюрмі, а алкоголізм настільки розповсюджений, що у венах вже давно не кров, а дешева горілка. Звісно, слід пустити свіжу плазму та хоч якось припинити мутації генів та хромосом. Влити свіжий запал та енергію.
Ось тільки не врахували головне: хворі душі не лікуються. Зцілити можна поранений палець чи збите коліно. Вилікувати є всі шанси ячмінь на оці, кашель, цистит, лишай, алергію, геморой, а от коли уражені ненавистю мозок та душа – це вже навряд чи загоїться. Хоч «прикладай до ран» українських дітей, хоч благодать святого духа.
Ірина Говоруха
На фото: меморіал в селищі Лідиці (Чехія) дітям, яких вивезли і вбили нацисти у 1942 році