У ніч з 23 на 24 травня 22-го року після заходу на позиції, попри вже три безсонні ночі позаду, спати не міг. М'яко кажучи – занадто незвичні обставини. В реальності – після вечірнього обстрілу одразу було зрозуміло, що коли 120-ка втрапляє в бліндаж або в радіусі три метри – шансів майже немає.
Я ще подумав, як буде безглуздо загинути в першу ніч, не зробивши жодного постріла по ворогу. Навіть через темряву не обладнав свою кулеметну позицію. Обов'язково треба дожити до ранку.
Виліз з бліндажа і навпомацки поліз по окопу до позицій. Ще й ніч була геть темна, майже нічого не видно. Весь час натикавсь на поламані гілки дерев, якими пересипало окопи після кожного обстрілу.
Всю ніч я просидів на позиції в окопі, і розмовляв с хлопцями з 5-го закарпатського бату, які вже місяць стояли на тих позиціях.
"Отут на перехресті – пригинайся і перебігай, воно проглядається і прострілюється з підарських позицій, тиждень тому тут снайперша одного нашого зняла. А пару днів тому, на тому краю, пацан невдало виглянув з-за бруствера, якраз танчик стрільнув, прямо над ним, і йому голову відірвало, ми її не знайшли, так і відправили хлопця додому. Тут ще два тижні тому було геть спокійно, жили як в піонертаборі. Циган взагалі курінь собі збудував, і в ньому жив. А потім вони завезли танчики, якихось штурмовиків, і почалась жесть. Втрати постійні. Після того тут майже всі вже по разу виходили, але блокпости не пройдеш, тебе спаковують, закривають в Лісіку в кпз, потім приходе замполіт, проводе бесіду, і всі повертаються. Дехто вже і по два рази...
Отут улоговинка є, вона під ті кущі виводить, по ній підари проповзають, і винирюють вже під кущем, це всього 35-40 метрів, з РПГ по нас стріляють. Туди особлива увага потрібна. І головне – вночі веди круговий огляд в тєплік, бо одну позицію отак вночі обійшли лісом, і з тилу гранатами закидали. Такий кіпіш був, ледве відбили її. А пацанів всіх поклали, хто там був..."
Так, за розмовами я дожив до свого першого ранку на нулі. Як тільки розвиднілось, і поки ще орки не почали штурм – облаштував собі кулеметну позицію. До їхньої зеленки було від 70 до 100 метрів відкритої місцевості…
Володимир Смирнов, Сіверський Донець