Є така хвороба – синдром «бузини». Немає жодної відомої людини в нашій країні, яку українці не облили б брудом. Навіть дісталось Тарасу Григоровичу і Григорію Савичу.
Шевченко – дівчат кохав. Сковорода – вино і сир любив, їздив на підводі. Бандера зрадив Росію і Польщу. Шелест зрадив СРСР. У когось прабабця єврейка, хтось одружився з румункою, хтось не мав дворянського родоводу, а хтось його мав… І це все колотися в казані з домішками жовтої або чорної фарби та виливається в інформаційний простір.
Ви спробуйте поливати брудом когось з відомих людей Польщі, Чехії, Англії, Ізраїлю… Вас відразу поставлять на місце. А у нас чужі люди засіяли город “бузиною”. Мало того ще наших героїв “виселили” з України. Навіть не дивлячись, що Корольов, Нарбут, Чехов, Гоголь, Паустовський, Короленко, … стверджували своє походження. Ми, можливо, одна із кількох країн в Європі, котра вивчає виключно вплив на себе інших країн.
Усіх своїх додому! Починаємо вивчати наш вплив на Російську, Австро-Угорську імперії, Польщу і Угорщину, …
Хворі на синдром «бузини» все знають, але на відміну від наших героїв, нічого не вміють. Той комплекс неповноцінності підганяє їх розносити бруд. І вони ним так все старанно вимазують, що навіть нормальні люди починають вірити, взоруючись весь час на жовто-чорні кольори інформаційного простору.
Давайте позбавлятися цієї хвороби. Не цураємось своїх. Поважаємо інших (хто з добрими намірами до нас). І вчимося. Чужий розум не позичиш. Треба свій заточувати об чужий.
Юрій Фоменко (із записок пана Бродника)
P.S. Які ж пристойні гріхи у Тараса Григоровича і Григорій Савича…)))