Хто ніколи не чув цього імені, здивується, хто це, мовляв, такий? Але хто знав його, чи хоча б чув про пана Леоніда, підтвердять: пам’ять саме про таких людей має тривати у поколіннях. Скромний вчитель, який не гнався за статками, але умів знаходити шляхи до юних сердець, сам багато чим захоплювався і умів передати це іншим. Фактично першопрохідець у справі відродження справжніх, неформальних дитячих громадських організацій у нашому краї, зокрема Пласту.
Власне, він та його донька Зоя Пасько були організаторами перших осередків цієї патріотичної дитячої організації у новітні часи. Саме Зоя й повідомила у ФБ про заснування цієї премії у ліцеї №4 "Обрій" м. Світловодська : «Тиждень тому отримала повідомлення: «Добрий вечір! В школі започаткували премію імені Леоніда Анатолійовича. Думаю, вам буде приємно знати». Не просто приємно.. Я була до сліз зворушена. Так, що написати змогла лиш сьогодні... Не могла скласти емоцій і слів. Тим більше ось-ось буде два роки, як татко пішов...
Один з батькових учнів запропонував (і профінансував) його школі преміями відзначати кращих учнів. Кращих не лише з історії, яку викладав батько, а й з інших предметів. І цей учень побажав лишитися невідомим, але я напевне знаю, що він прочитає цей текст. Дякую Вам (батько звертався до учнів на Ви). Вдячність це потужна і важлива річ, яку батько цінував. А ще батько вмів бачити дітей, їхню унікальність і вміння. Бачити, вірити і підтримувати. Що Ви і зробили цією премією...
Того ж дня я розіслала повідомлення пані Олі іншим батькових учням. І дізналася, що при університеті KSE є політологічний гурток імені Леоніда Паська. Започаткував гурток інший його учень... Дякую, Костю!
Був момент наприкінці батькового життя, коли він почав втрачати свою повсякчасну віру в перемогу добра. Фактично – у зміст свого життя... І тут прийшов у гості (а це траплялося часто) один з його учнів. І подякував батькові за таку просту річ, як першу у своєму житті подорож потягом. І за тривалі розмови у тому потязі. Сказав, що це розширило його горизонти. І це триває і триває...
І все стало на свої місця.
Дякую, тату! Це триває».