Коли, як не сьогодні мені написати на цю тему? Поважаючи тих, хто має дуже великий стаж, однак, не можу не сказати пару слів про моїх молодих колег.
Адже часто чую слова на кшталт "Ось раніше були фахівці, а зараз – всі дипломи за гроші покупляли та не мають знань". В принципі, завжди був противником гітлеризму. Я не люблю оцінювати людину за статтю, за професією, за етнічним походженням чи за кольором шкіри, за релігійними переконаннями чи за віком. Кожен вартий своєї оцінки, якщо ми вже беремо на себе сміливість оцінювати інших людей.
Але. Особистий мій досвід спостереження за молодими колегами – позитивний. Я часто бачу саме в когорті молодих лікарів тих, хто читає англійською мовою, хто прагне дізнаватися нове, хто орієнтується на дані саме доказової медицини, а не спирається тільки на думку якихось авторитетів.
У паліативній медицині частіше від молодого лікаря я бачу небайдужість. Бо люди, які вже звикли призначати морфін двічі на добу, нерідко звикають говорити, що вони чудово лікують біль, попри те, що людина цілодобово або майже цілодобово кричить від болю.
У молодого лікаря частіше виникне бажання почитати інструкції чи рекомендації. У них буде трохи менше принципу "Ми завжди так робили". Інколи треба робити не так, як завжди, а так, як правильно.
Система охорони здоров'я на сьогодні часто обмежує розвиток молодих лікарів. Триває війна амбіцій, понтів. "Ти – ніхто, бо я тут працюю більше, ніж ти живеш на світі". Для того, щоб протистояти подібним аргументам треба окрім знань та бажання вчитися, мати ще й неабиякувнутрішню силу. Та прагнення відстоювати і сперечатися. Плюс, коли читаєш в соцмережах, що всі молоді лікарі – нікчеми, які купили диплом на блошиному ринку, це, можливо, не завжди мотивує до розвитку.
Так, серед молодих лікарів зустрічаються різні. Як, в принципі, і серед лікарів середнього віку. Як і серед лікарів дуже поважного віку.
Але медицину повністю, попри всі старання, думаю, не знищать.Отож, молодих лікарів слід підтримувати, якщо у них є бажання розвиватися. І по ходу треба дечому вчитися у них. Бо вони із своїм неспокоєм зможуть розкопати ту інформацію, яку лікарі вже з регаліями та досвідом навіть не здогадалися б шукати. І цим можна користуватися задля спільного результату.
Успіху вам, молоді мої колеги! Сподіваюсь, що медицина таки зможе розвиватися, та в ній буде місце нам усім. Різного віку, різних національностей та інших характеристик, які у нас є різними)))…
Андрій Гардашников