Пішов з життя наш земляк і дослідник історії Південної України Анатолій Васильович Пивовар. Його вклад в історичні розвідки нашої областіі (і в т.ч. Онуфріївської громади) – колосальний. Книжка "Поселення Задніпрських місць" без сумніву є фундаментальним історичним джерелом козацької доби нашого краю. Все, що ми знаємо про початковий період нашої історії – завдяки його титанічній праці.
З Анатолієм Пивоваром я познайомився 12 років тому, коли мені треба було дізнатися якусь інформацію про наш край. З того часу ми постійно підтримували зв’язок. Історичні карти, документи, підказки... Саме завдяки його версії розгадані були таємниці назв Сметанівки (не через міфічного "козака Сметану", а через топографічну помилку "Цвітяна балка-Світяна балка-Сметяна-Сметанівка") та Павловалуйська ("Павло з Валуйских степей"), отримані документи про надання статусу містечка в Онуфріївці та Василівці, опис Василівської та Байдаківської церков, рідкісні фотографії Онуфріївського парку, уточнено історію Онуфріївки, є рідкісні документи про те. як свідомо в 1932 році були знищені млини в нас в районі, куплено і зібрано одноверстові карти 1850-х рр., ще з десяток різних цінних та рідкісних карт...
Дуже велика втрата. Світла память Анатолію Васильовичу.
Віталій Постриган
Ділився Таїною Мудрості, піднятою з глибин Минулого
Анатолій Васильович Пивовар – то своєрідна епоха в розвитку краєзнавчих досліджень Центральної України, Причорноморського Степу. І багато його відкриттів сьогодні вже є хрестоматійною істиною, відправною точкою для подальших досліджень.
Він – світлий і скромний Чоловік – надзвичайний ерудит і невтомний трудівник на ниві краєзнавства й історичної регіоналістики, яким віддавав кожну хвилину свого життя, що проягом десятиліть викроював після чи паралельно до своєї основної роботи – високопосадовця апарату Верховної Ради України (!).
Ретельний дослідник української минувшини часто працював у читальних залах Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державного архіву Кіровоградської області... У різний час я мав щастя спостерігати за його роботою в цих архівах – неквапливо-натхненною, окриленою відчуттям знахідки – живим втіленням архівної евристики.
Кожна зустріч з Анатолієм Васильовичем, і не тільки, мабуть, для мене, без перебільшення була святом, нагодою доторкнутися до невідомого, адже дободій Пивовар, звідавши сам, радо ділився Таїною Мудрості, піднятою з глибин Минулого. Ділився ненав'язливо, щиро й доброзичливо... А розчищені ним замулені (чи засипані імперською історіографією) джерела історії українського Степу, Задніпрських місць, ніби окремі струмочки, влилися у повноводне річище нашої національної історії...
... У 2004 році ми разом з Анатолієм Васильовичем стали лауреатами краєзнавчої премії імені В.Ястребова. Але щоразу в його присутності я відчував певний комплекс неповноцінності через прогалини в знаннях про рідний край, усвідомлюючи, що на Метра потрібно не лише рівнятися, до його рівня – ще довго рости. Без нього це буде значно важче...
Царство Небесне! Вічна Пам'ять!
Олег Бабенко