У 2006 році на екрани вийшов фантастичний фільм “Ідіотократія”, антиутопія про те, як в результаті природного відбору чисельна перевага ідіотів над розумними стала зашкалювати і що з цього вийшло.
Сьогодні, через 17 років, цей сюжет не видається такою вже фантастикою: рівень IQ у людей неухильно знижується, і деякі дослідники вважають, що цей процес вже незворотній. На думку одних, у цьому винен негативний відбір (розумні люди таки гірше розмножуються), інші звинувачують у всьому інформаційну революцію.
Чи встигне людство переламати тенденцію до того, як середній IQ homo sapiens впаде до рівня розумової відсталості? Це питання турбує людей вже досить давно. Вчений Токарський вважавав, що дурість є психіатричним захворюванням. Він не вимірював її ніяким IQ, але дуже переконливо довів у 1896 році, що між поняттями “нерозумно” і “безглуздо” існує різниця. Нерозумно, говорив він, впасти з вікна, задивившись на місяць; нерозумно забути адресу своєї квартири, однак це не можна назвати дурістю. Це щось таке негативне і дуже загальне поняття «нерозумно». А дурість – поняття позитивне. Дурість – це поняття, яке включає обмеженість, безцільність, безглуздість.
Ми живемо у світі симулякрів (як назвав цей феномен Жан Бодрійяр), копій без оригіналу, які люди згодні приймати за оригінали і гонитву за якими робити метою свого життя. Просто тому, що так роблять усі.
Не так давно французький нейропсихолог Мішель Демурже випустив книгу “Фабрика екранних ідіотів”. Автор б’є в усі дзвони: з 1999 по 2009 рік середній IQ молоді на стику школи і ВНЗ впав на 3,8 пункту. Якщо ця тенденція збережеться упродовж 100 років, ми отримаємо падіння інтелекту до 62. А згідно з тестом IQ, показник 70 – це особи з розумовою відсталістю (верхня межа дебільності). Загроза серйозна. Суспільство, що складається з таких людей, не зможе підтримувати власне існування. Нікому буде управляти машинами і ремонтувати їх, тобто наша техногенна цивілізація впаде. Штучний інтелект може, звичайно, прийти на «допомогу», але кардинально нічого не змінить. Ще 20 років тому ніхто б не подумав, що XXII століття людство ризикує зустріти розумово відсталим.
Раніше рівень IQ постійно зростав, адже упродовж XX століття люди вважали, що вищий інтелект і знання забезпечують дітям кращі шанси в житті. Учені зі схваленням спостерігали так званий ефект Флінна, по імені новозеландського філософа Джеймса Флінна, який в 1984 році опублікував дослідження про те, що середній IQ жителів США з 1932 по 1978 роки збільшився на 15 пунктів. Аналогічні дослідження в інших країнах показали схожі результати.
Кожне наступне покоління отримувало вищі результати в тестах на коефіцієнт інтелекту. Ми справді розумнішаємо чи просто думаємо по-іншому? Когнітивна історія 20-го століття на думку Джеймса Флінна свідчить, що зміни в нашому мисленні мають дивовижні (і не завжди позитивні) наслідки.
Проведені після 2000 року дослідження показали те, що зараз називають “зворотний ефект Флінна”: зростання IQ сповільнюється, припиняється або навіть змінюється спадом. Флінн каже: “Перемога візуального сприйняття означає, що менше людей читає довгі романи або книги з історії. Люди живуть у бульбашці з сьогодення, що робить їх уразливішими до дії інформації, яка подається ззовні". Люди без освіти чи тільки з дипломом про освіту, але без знань, що знаходяться на вершині соціальної піраміди, – зводять нанівець бажання займатися своїм інтелектом. Бути розумним більше не престижно.
У наш час люди з нижчим IQ народжують більше дітей. До 1850 року це взагалі не було проблемою для людства. Безглуздий мисливець гине частіше за розумного, а розумному селянинові до снаги прогодувати дітей в голодний рік. Найзабезпеченіші класи Британії віками мали приблизно удвічі більше дітей на жінку, ніж робітничий клас. Якщо у представника нижчих класів раптом і було більше дітей, то вони, в силу недостатнього харчування, мали проблеми із здоров’ям, і вже в другому поколінні число їхніх нащадків зменшувалось. Після 1850 року погане харчування у дітей в розвинених країнах стало відходити в минуле навіть серед бідних, а збільшення доходів населення дозволяло прогодувати велику сім’ю тим, хто не мав вищої освіти.
Наш інтелект, можливо, й зростав, але це не зробило нас мудрішими. "Читання літератури і вивчення історії – це єдине, що допоможе отримати вигоду з інтелектуального прибутку XX століття і зробити його політично значущим". З цим можна погоджуватися або ні, але Флінн – не єдина людина, яка висловлює занепокоєння з цього приводу. Як пише Вільям Паундстоун у своїй останній книзі "Голова в хмарах" (Head In The Cloud), невігластво впливає на наші щоденні рішення у багатьох галузях життя.
Цивілізація перестала бути реальною, втратила перевірочні інструменти оцінки конкретної людини. Людям стало багато чого здаватися – у тому числі, що вони насправді розумні. Не в змозі переварити таку величезну кількість інформації, яка сиплеться на них з усіх боків, люди все більше споживають її у спрощеному вигляді, наприклад, з екранів телевізорів, усе менше розбираються в тому, що відбувається. Отож, управляти ними стає все простіше.
Настала ера ідіотів, потреби яких обмежуються телевізором і холодильником.
За матеріалами Дарини Тарусової, головної редакторки порталу про українську і світову науку "Граніт науки"