Сергій Горячко, наш земляк – учасник бою під Крутами

У приватному архіві Володимира Горячка в Австралії зберігається цікава світлина. На ній – гурт чоловіків та жінок, з двома неідентифікованими прапорами. Четвертий зліва – Сергія Горячко. Решта – невстановлені особи. Біографія крутянця Сергія Горячка загалом відома. Додам до них кілька нових штрихів, які виявлені після кількох років пошуків. Мав приємність неодноразово спілкуватися з сином Сергія Горячка Володимиром, який проживає в далекій Австралії.

Народився наш герой в степовій Гурівці, яка простяглась кам'янистими берегами тихоплинної річки Бокової, притоці Інгульця. Нині це село знаходиться в Кіровоградській області. Село засноване городовим козаком Романом Гурою в 1770-х роках, а заселялось переважно козаками з Гетьманщини і Запорожжя. 25 вересня 1898 року в родині гурівських хліборобів Кузьми Павловича і Марії Стефанівни Горячків з'явився на світ хлопчик, якого назвали Сергієм.

Унікальним фактом в біографії батька Сергія, Кузьми Павловича (1865 р.н.), є обрання його 6 лютого 1907 року депутатом Державної Думи другого скликання від з'їзду уповноважених волостей Херсонської губернії. Від цієї губернії загалом було всього 11 депутатів, а серед них лише два хлібороби включно з Кузьмою Горячком. Згодом, вже в совєцьких документах він числився кулаком, майно відібране радянською владою, а сам він мусив тікати – опинився в далекій Гудауті (Грузія), де доживав свій вік, сторожуючи на взуттєвій фабриці.

Стараннями батька селянський хлопчик закінчив гімназію. А далі тривало навчання і боротьба: "Скінчив Київську військову школу 1-1-1916. Призначений в 13 запасовий полк. Висув на фронт Дійової армії до 414 Торопецького пішового Полку 10-5-1916. Призначений старшиною 7 сотні. Отруєним газом в боях проти Австро-Венгерців та Німеччини 20-5-1916. По 20-9-1917 нагороджений Орденом Св.Анни 4 ступені, Св.Анни 3 ступ. з мечем і бантом, орденом Св.Станіслава 3 і 2 ступ. з мечами і бантом. В боях у Київі з большевиками та військами Російского тимчасового правительства 28-9-1917 – 2-10-1917. В боях з червоною гвардією в складі Черніговської Групи на станції Конотоп, ст. Часнеківка і ст доч. 27-12-1917. В бою на станції Крути з червоною гвардією Січень 1918. В боях з червоною гвардією в Київі в складі Гайдамацького кошу Слоб. України 19-1-1918. В боях з червоною гвардією від міста Київ до ст. Коростень на ст. Сарни і ст. Німовічі в складі Гайдамацького кошу Слоб. України та при наступі на Київ на ст. Буча і ст. Бородянка 20-2-1918 по 26-2-1918. У боях з денікінцями на терені Таврії-Мелітопольський і Бердянський повіти.

З махновцями на терені Катеринославщени-Олександрівськ та ст.Софіївка. З більшовицькими частинами отамана Григор'їва – м. Нікопіль – зі своїм партізанським відділом будучи Мелітопольким повітовим комендантом 14-12-1918 по 22-1-1919. У боях, у складі Кінно-Горного дивізіону, проти большевиків та деникінців 10-7-1919 по 24-11-1919. У боях, в складі 6 Січової Стрілецкої дивізії проти большевиків 15-5-1920. Учасник Другого Зимового Походу в складі середної Групи полковника Палія.

Ранений кулею в ліву ногу у бою на станції Крути. Раненний і легко контужений м.Київ 22-1-1918 Тяжко контужений гранатою у ліву частину голови. У бою під селом Більська-Воля в складі 6 Січової Стрілецької дивізії яка входила в склад 3 Армію Військ Польських 24-7-1920. Легко поранений кулею в праву ногу під ст. Жмеренка 14-10-1921.

Нерухоме майно за батьком Станція Долинська на Херсонщині".

Додам ще короткий фрагмент з записок Сергія Горячка під назвою "Крути": "Під час Крутянського бою я був з Черніговською групою на лівому крилі лави Студентського Січового куріня. Ці "вишколені" юнаки в час бою тримали себе спокійно і відважно, якости які бувають у досвідченого бойового вояка. Страти оборонці Крут мали поважні".

Після поразок і відступу Армії УНР, Сергій Горячко, серед інших вояків армії УНР, був інтернований польською владою і перебував в таборах Щипіорно, згодом Каліша. Яка доля чекала Сергія Горячка далі можемо дізнатися зі статті журналістки Банні Уільямс австралійської газети "The Courier Mail" під назвою "Ми можемо здійснити їх мрії...": «В'язень німецьких таборів Сергій Горячко мав таку ж надію, як і родина Малчареків. В 1915-му він приєднався до царської армії. Два роки потому він воював проти большевиків. Після київської перемоги об'єднаних військ в 1920-му, капітан Горячко, молодий і амбітний, перебрався до Польщі.

Разом ми пили пиво в камбузі з правником Войцеховським в якості перекладача, коли пан Горячко мені розповів: «В Польщі я одружився на українській дівчині. І тепер, з нашим молодшим сином, ми на шляху до нашого хлопця Сергія, який працює на шкіряній фабриці в Мельбурні. Він заробляє 11 фунтів в тиждень. Так, дома в Польщі було добре, але я ніколи не почувався в безпеці. Росія була дуже близько. І в 1945-му я втратив все удруге».

Російська армія насувалась зі сходу і родина Горячків була переселена німцями в концентраційний табір, де вони працювали, як раби. 'Звісно, нам все одно треба було тікати' – каже він. Вони були звільнені союзниками в 1945-му і перевезені в табір для переміщених осіб. «Ми жили в ньому до тепер» – каже п. Горячко. «Ви уявляєте себе в Австралії?» – спитала я старого військовика – все ще активного, але побитого життям і досить худорлявого.

Він відповів: «Австралія це добра країна, так мені повідомляє мій син. Я все ще молодий і можу працювати».

В Австралії родина Горячків живе з 1951 року. Сергій Кузьмович був активним учасником української громади Австралії, незмінним головою Союзу Українських Комбатантів Вікторії.

Помер український герой 14 березня 1962 року. В українському виданні "Тризуб" (Австралія) надрукований некролог під назвою "М.С. Сотник Сергій Горячко".

В 2016 році на честь Сергія Горячка названа одна з вулиць м. Долинська, а з березня 2019 року нарешті і в рідному селі Гурівці. Жителі села стверджують, що саме там жили батьки Сергія.

Владислав Сердюк, Історична правда


Надрукувати   E-mail