Ця місцевість дійсно якась містична, особливо враховуючи, що це все-таки степ. Тут прямо на поверхню потужно і відчутно виходить його (степу) життєва енергія, що пробиває вічний камінь силою води із самих надр Землі. Одна півкуля мого мозку, що відповідь за раціо несе, звичайно, розуміє, що урочище Каскади біля с. Злинка – це геологічна пам'ятка і т.ін. Але ж інша бунтує: це прадавнє! Це могутні скити воїнства сили, що обернені на камінь! Це місце більше думання, ніж просто відпочинку, яке сміливо можна назвати Степовим Афоном.
…Стояла і вдихала тут повітря, яке пронизане якимись особливими струмами, що змінюють і сприйняття, і хід думок, і бачення, і розуміння:
ми, прадавні українці-степовики, нікуди і ніколи не зникали в цьому світі, бо вічники ми є під Сонцем. І ще добряче попсуємо кров отим поганим московитам, які нагло замахнулися на наший незнищенний Український Степ, бо ж не знають, що істинні Степовики в житті завжди прагнуть лише Волі й Сонця.
Пишаюся, що я онука степу. А дочка міста – то вже потім.
(Але міста, що у центрі Степу України).
Віра Соколова